Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Матолича С.В.,

при секретарі - Капустинському М.В.

за участю ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2007 року справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої щорічної компенсації на оздоровлення, -

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, з урахуванням уточнених вимог, до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої щорічної компенсації на оздоровлення за період 2002-2004 роки в розмірі 2655,50 грн. як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії і являється інвалідом ІІІ групи. Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати меншому розмірі, а саме - 21,50 грн. на підставі постанов КМУ № 836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) та № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п) , що суперечить наведеним нормам Закону.

____________________________________________________________________

Справа № К-2776/07 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 12 жовтня 2005 року, позов задоволений, стягнуто на користь ОСОБА_1 з Управління праці і соціального захисту населення Пролетарської районної ради м.Донецька 2655,50 грн. недоотриманих сум на оздоровлення за 2002,2003,2004 р.р.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2007 року постанова Пролетарського районного суду м. Донецька від 12 жовтня 2005 року скасована в заявленому позові відмовлено.

Не погоджуючись постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування постанови суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та просить залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії і являється інвалідом ІІІ групи, користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , в тому числі відповідно до ст.48, виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 -х мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальних заробітних плат на час виплат за спірний період становив: вересень 2003 р. 185 грн. ( виплата за 2002 р.); за 2003 р., виплаченої у квітні 2004 р. - 205 грн.; за 2004 р. виплаченої у червні 2005 р. - 290 грн.. В порушення наведеної норми закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) у твердій грошовій сумі за 2002-2004 р.р в розмірі по 21,50 грн.. ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою про перерахунок компенсаційних витрат на оздоровлення відповідно до положень статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку отримав відповідь про відмову за відсутністю підстав такого перерахунку та правомірність визначення розмірів виплат позивачу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з тих обставин, що відмова позивачу у виплаті заборгованості по компенсації на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за вказаний період не відповідає наведеному Закону, Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір заробітної плати. Ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України ніяких рішень із питань щорічних виплат на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи не приймали, тому виходячи із засад пріоритетності Законів над урядовими нормативними актами при вирішенні спору судом застосовані норми Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позову послався на ті обставини, що відповідач, сплачуючи позивачеві щорічну грошову допомогу у розмірі, визначеному постановою КМ України та у межах фінансування, встановлених законами України про бюджет на відповідний рік, та доведених до нього на підставі відповідного кошторису Державним казначейством України, діяв у межах своїх владних повноважень та у встановлений законом спосіб.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради м.Донецька щодо виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2004 р.р. у розмірах, встановлених постановою КМУ № 836.

Згідно обставин справи ОСОБА_1 як постраждалий від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії і являючись інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України.

Відповідно п. 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 (936-2005-п) розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Судами попередніх інстанції вірно встановлено, що обов'язок щодо виплати спірних сум покладено саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватись з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради Луганської області за період 2002-2004 р.р. виплатило позивачу допомогу на оздоровлення не у відповідності із ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у твердій грошовій сумі, визначеній постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) в розмірі по 21,50 грн., за спірний період дія наведеної норми закону не зупинялася.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХП та закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002-2005 роки, а не постанови КМУ № 836 (836-96-п) та №562 (562-2005-п) .

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про неправомірність дій відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн. за 2007 р..

Разом з тим, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкових висновків щодо правомірності дій відповідача при виплаті спірних сум на підставі постанови КМУ, а не на підставі спеціального Закону дія якого в період 2002-2004 р.р. не зупинялася.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо обрахування та стягнення спірних сум на користь позивача, оскільки саме відповідач зобов'язаний здійснювати обрахування та виплату сум на оздоровлення, тому необхідно зобов'язати відповідача провести розрахунки, нарахування та виплату вказаних коштів за період 2000-2004 р.р., виходячи з вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог та визнання неправомірності дій відповідача, однак, постанова суду першої інстанції в частині стягнення суми в розмірі 1510 грн. підлягає скасуванню із зобов'язанням Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради м.Донецька провести обрахування та виплату сум на оздоровлення ОСОБА_1 за період 2002-2004 роки відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з 4-х мінімальних заробітних плат за відповідний період.

Виходячи з наведених обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як незаконна.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції спростовують в повному обсязі, а висновки суду першої інстанції спростовують спростовують частково в частині задоволення позовних вимог обрахування судом та стягнення сум виплат, а касаційна скарга підляга частковому задоволенню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення судом апеляційної інстанції та помилкового рішення судом першої інстанції в частині стягнення з відповідача відповідної суми на оздоровлення, яке в цій частині підлягає скасуванню з винесенням нової постанови. При цьому колегія зазначає, що відповідно до вимог ст. 220 КАС України рішення судів першої та апеляційної інстанції переглядається колегією в межах касаційних скарг.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2007 року скасувати.

Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 12 жовтня 2005 року змінити; постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 12 жовтня 2005 року в частині стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Пролетарської районної ради м.Донецька на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2002-2004 роки в сумі 2655,50 грн. скасувати, в цій частині позову винести нову постанову.

Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Пролетарської районної ради м.Донецька провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманих сум на оздоровлення за 2002,2003,2004 р.р. відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з 4-х мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідні роки з урахуванням проведених виплат.

В решті постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 12 жовтня 2005 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.