Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.

суддів Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А. (доповідач)

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання дій та бездіяльності неправомірними за касаційною скаргою УПФ України в Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 06 вересня 2007 року,

У січні 2007 року ОСОБА_1. у Нахімовському районному суді м. Севастополя пред'явив позов до УПФ України в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання дій та бездіяльності неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 грудня 2006 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог частини четвертої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 -IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Заява була подана відповідачеві відповідно до частини першої статті 44 і частини четвертої статті 45 зазначеного Закону. Проте, відповідач не розглянув його заяву в 10 - денний термін, не ухвалив будь-якого рішення за його заявою та 25 грудня 2006 року повернув всі прикладені до заяви документи, пославшись на норми Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Просив визнати неправомірними дії і бездіяльність відповідача та зобов'язати останнього провести перерахунок його пенсії з 01 грудня 2006 року за його заявою від 13 грудня 2006 року.

Постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 травня 2007 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 06 вересня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволенні повністю.

Визнано неправомірними такі дії і бездіяльність УПФ України в Нахімовському районі м. Севастополя.

Зобов'язано УПФ України в Нахімовському районі м. Севастополя усунути порушення права ОСОБА_1. шляхом вчинення перерахунку розміру його пенсії з 01 грудня 2006 року за його заявою про це від 13 грудня 2006 року.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, УПФ України в Нахімовському районі м. Севастополя подало касаційну скаргу, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та постановити у справі нове рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1. 13 грудня 2006 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок з 01 грудня 2006 року його трудової пенсії за віком, призначеної йому по закону вперше 02 жовтня 2004 року, відповідно до положень частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV, тобто, через два роки після призначення пенсії і з урахуванням страхового стажу після її призначення - по листопад 2006 року включно.

Однак, відповідач не розглянув його заяву та повернув її без будь-якого рішення.

Відповідно до пункту 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого Постановою Правління пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року за № 22-1 (z1566-05) заява про перерахунок пенсії може бути надіслана поштою, у разі, якщо до заяви додані не всі документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, включаючи необхідність надання трудової книжки та документу, що посвідчує особу.

Отже, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про протиправність дій відповідача щодо повернення без розгляду заяви ОСОБА_1. про перерахунок пенсії.

Також, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про протиправність відмови у перерахунку пенсії позивачу.

Згідно із частиною четвертою статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 - ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що після призначення пенсії позивачу пройшло більше як два роки, тому з урахуванням того, що позивач працював (має страховий стаж), він мав право на перерахунок пенсії.

Також суди вірно відхилили посилання відповідача на статтю 102 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", якою передбачено, що для перерахунку пенсії необхідно два роки страхового стажу, оскільки позивач звернувся до відповідача про перерахунок пенсії у 2006 році, а відповідним Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) обмежень щодо можливості перерахунку пенсії без дотримання дворічного страхового стажу передбачено не було.

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів та встановлених обставин у справі.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 06 вересня 2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання дій та бездіяльності неправомірними залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.