Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2008 року у справі №2-2/1132-2008А за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр бізнес рішень "Оптімум" про стягнення суми, -

У січні 2008 року Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Центр бізнес рішень "Оптімум" про стягнення пені .

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2008 року позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2008 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 4 частини 3 Положення про Фонд України соціальної захищеності інвалідів, затвердженого Постановою КМУ № 92 від 18.07.1991р. (92-91-п) Фонд України соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням до бюджету коштів від підприємств (об’єднань), установ и організацій, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом ТОВ "Центр бізнес рішень "Оптімум" в порядку примусового виконання рішень сплатило 4184грн.20коп. штрафних санкцій тільки 28.11.2007р. у зв’язку з чим Фонд нарахував 649,26 грн. за період з моменту закінчення строку на добровільну сплату (18.04.2006) і по день фактичної сплати (28.11.2007 р.).

Однак, вказаний Порядок №233 прийнятий та затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України тільки 15.05.2007р., а пеня нарахована за період з 18.04.2006р. по 28.11.2007р.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до підпункту 3.7 пункту 3 "Порядку нарахування пені та її сплати", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. №223 (z0552-07) сума пені розраховується Фондом у позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду на дату її подання.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що стягнення пені не може бути окремим предметом спору у суді, оскільки такі вимоги повинні заявлятися спільно з вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів. Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" від 21.03.1991 р. № 875-XII (875-12) не встановлені спеціальні строки для стягнення пені у судовому порядку.

Також слід зазначити, що відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Таким чином, позивач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції за 2005 рік до 15 квітня 2006 року, отже строк позовної давності починається з 16 квітня 2006 року і закінчується 17 квітня 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення пені 24 січня 2008 року, тобто з пропуском річного строку позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач в своїх запереченнях на позов (а.с.17) наполягав на застосуванні ч.1 ст. 100 КАС України.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 червня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.