Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.

суддів Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А. (доповідач)

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Оболонська РДА у м. Києві) про скасування розпорядження за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2005 року,

У серпні 2004 року ОСОБА_1. у Оболонському районному суді м. Києва пред'явив позов до Оболонської РДА у м. Києві про скасування розпорядження.

В обґрунтування позовних вимог вказав на те, що його сусідка ОСОБА_3., власниця квартири НОМЕР_1, в жилому будинку поАДРЕСА_1, здійснила будівельні роботи з перепланування своєї квартири та приєднала до своєї квартири приміщення загального користування у будинку площею 110,9 кв. м.

Роботи здійснювались у відсутності правових документів. Акт про прийняття в експлуатацію після перепланування квартири НОМЕР_1 був складений на підставі сфальсифікованих документів та в подальшому був затверджений розпорядженням Оболонської РДА у м. Києві від 15 березня 2004 року № 163 з грубим порушенням чинного законодавства.

Просив скасувати це розпорядження.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 грудня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2005 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. вказує на те, що рішення судами попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1. не вказав яке саме його особисте право порушене відповідачем.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції та залишив рішення без зміни.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що власником квартири НОМЕР_2цього будинку була ОСОБА_2. - мати позивача.

ОСОБА_1. прийняв спадщину після смерті своєї матері і став власником квартири НОМЕР_2у січні 2005 року вже після постановлення рішення судом першої інстанції.

Сама власник квартири НОМЕР_2ОСОБА_2. вищезгадане розпорядження не оспорювала і не уповноважувала на це позивача.

За таких обставин суди правильно відмовили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Оскаржувані судові рішення законні і обґрунтовані.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми процесуального закону і що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2005 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1. до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про скасування розпорядження - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.