К-11893/08 Про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення - 01.10.2009 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року у справі №2-а-75/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення, -

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2008 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи і перебуває на обліку у Управлінні праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальні заробітні плати, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Відповідно до Закону України №749-V "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (749-16) розмір мінімальної заробітної плати складав 440 грн.

В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена.

Фактично нараховано та сплачено в 2007 році - 90 грн. При призначенні допомоги відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальні заробітні плати, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною вище постановою КМУ № 562 (562-2005-п) всупереч Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів ІІІ групи, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - 90 грн.

З моменту прийняття постанови № 562 (562-2005-п) встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2007 рік, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів" від 27.06.1996 року (468/96) стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 р., а не вказані Постанови КМУ.

Слід також зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) N 6-рп/2007р., зупинення дії статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн. за 2007 рік є неправомірними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради відхилити, а постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.