Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Оболонському районі м. Києва про поновлення розміру пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2005 року,

У березні 2005 року ОСОБА_1. в Оболонському районному суді м. Києва пред'явив позов до УПФ України в Оболонському районі м. Києва про поновлення розміру пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 13 травня 1986 року по 21 травня 1986 року він працював на роботах з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. З січня 1991 року йому була встановлена 3-тя група інвалідності, а з червня 1997 року - 2-га група. Розмір пенсії було встановлено за фактично відпрацьований та фактично оплачений час за роботу на Чорнобильській АЕС та станом на 01 вересня 2004 року він становив 1013,67 грн. З 14 жовтня 2004 року відповідачем було проведено перерахунок пенсії, згідно з яким розмір пенсії його пенсії знижено до 820,94 грн. в зв'язку з виключенням з розрахунку сум з оплати надурочного часу більш ніж за три години на підставі постанов Уряду, прийнятих в червні 1986 року.

Вважає, що такий розрахунок є неправильним, оскільки він працював до прийняття даних постанов. Просив зобов'язати відповідача поновити йому виплату пенси в раніше призначеному розмірі.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2005 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. вказує на те, що рішення судами першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням вимог матеріального права, просить їх скасувати та постановити у справі нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. з 13 по 21 травня 1986 року перебував у відрядженні та виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З 11 вересня 1991 року йому було встановлено 3-тю групу інвалідності, а з 09 червня 1997 року - 2-гу групу інвалідності у зв'язку захворюванням, пов'язаного з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 14 жовтня 2004 року розмір його пенсії УПФ України в Оболонському районі м. Києва було зменшено з 1013,67 грн. на місяць до 820,94 грн. на місяць.

В період виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС він перебував на інженерно-технічних посадах і являвся працівником штабу Мінвуглепрому СРСР.

Рішення про зменшення розміру пенсії УПФ України в Оболонському районі м. Києва було прийнято у зв'язку з виявленням помилки при первинному призначенні пенсії ОСОБА_1., оскільки не було взято до уваги, що оплата надурочного часу для керівних та інженерно-технічних працівників з ненормованим робочим часом не була передбачена трудовим законодавством.

Оплата праці у підвищених розмірах в період ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС за весь фактично відпрацьований час проводилася лише керівниками та інженерно-технічним працівникам системи Міненергетики і електрифікації СРСР відповідно до Тимчасового порядку оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймають участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганню забрудненню навколишнього середовища, затвердженого 26 червня 1986 року Деркомпраці СРСР, Міненергетики і електрифікації СРСР.

ОСОБА_1. не був працівником системи Міненергетики і електрифікації СРСР.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1.

Рішення суду першої інстанції та апеляційного суду є законними і обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2005 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1. до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про поновлення розміру пенсії - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.