Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року у справі №2-а-14054/08 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтобудівельне підприємство "Укрвуглебуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за нестворені місця для працевлаштування інвалідів в 2007 році, -

У липні 2008 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтобудівельне підприємство "Укрвуглебуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за нестворені місця для працевлаштування інвалідів в 2007 році .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002р. (1434-2002-п) (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормою ст..19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Роботодавці, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідно до нормативу забезпечують працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Звіту пор зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2007 році складала 113 осіб. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , за розрахунком відповідача складає 4 особи. Фактично на підприємстві працювало протягом звітного періоду 4 особи, яким встановлена інвалідність.

Крім того, у листопаді 2007 року відповідачем було працевлаштовано ще одного інваліда.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що відповідачем були виконані в вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , а тому підставно відмовили в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.