Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.06.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Західно-Донбаської ОДПІ на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006

у справі №А23/360

за позовом ПП фірми "Інверта"

до Західно-Донбаської ОДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006р. у справі №А23/360 позов ПП фірма "Інверта" задоволено в повному обсязі: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції №0000122341/0 від 04.02.06, №0000122341/1 від 14.04.06, №0000112341/2 від 15.06.06, №0000122341/3 від 22.08.06 про нарахування 70365,00 грн. податкового зобов'язання по податку на додану вартість (46910,00 грн. - основного платежу, 23455,00 грн. - штрафних санкцій).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції №0000122341/0 від 04.02.06, №0000122341/1 від 14.04.06, №0000122341/2 від 15.06.06, №0000122341/3 від 22.08.06 про нарахування ПП фірма "Інверта" податку на додану вартість в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 67635грн., у тому числі, основний платіж 45090грн., штрафні (фінансові) санкції 22545грн. В решті адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 і постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006 у справі №А23/360 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами при вирішені спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Західно-Донбаською ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПП фірма "Інверта" за період з 01.01.2004 по 30.09.2005, за результатами якої складено Акт №5/23-1/2500497 від 24.01.2006.

Перевіркою встановлено факт проведення позивачем господарських операцій з суб'єктом господарювання - ПП "Мініма" (продавець), статут якого, а також свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість визнані недійсними рішенням Павлоградського міськрайсуду від 15.08.05, у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що ПП "Мініма" не є платником податку на додану вартість, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на суму 45090,00грн. за період березень-червень 2004 року.

Також перевіркою встановлено, що позивачем допущені розбіжності між сумами податкового кредиту, внесеними до книги обліку придбання, та сумами податкового кредиту, включених до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1820,00грн., в т.ч. у травні 2004 р. на 1099грн., червні 2004р. на 613,00грн., серпні 2004р. на 5,00грн., листопаді 2004р. на 37грн., січні 2005р. на 40грн., квітні 2005р. на 16грн., серпні 2005р. на суму 10грн.

За висновком Західно-Донбаської ОДПІ позивачем, в порушення п.п.7.2.1, 7.2.4 п.7.2, пп.,7.3.1 п.7.3, пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено податок на додану вартість на загальну суму 46910,00грн. в періодах березень-червень, серпень, листопад 2004 року, січень, квітень, серпень 2005 року.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000122341/0 від 04.02.2006, яким визначена сума податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 70365,00грн., із яких 46910,00грн.-основний платіж, 23455,00грн.- штрафні санкції.

За результатами розгляду скарг позивача Західно-Донбаською ОДПІ прийнято 14.04.06 податкове повідомлення-рішення №0000122341/1, 15.06.06 податкове повідомлення-рішення №0000122341/2, 22.08.06 податкове повідомлення-рішення №0000122341/3 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 70365,00грн. (46910,00грн.- основного платежу, 23455,00грн.- штрафних санкцій).

Судами також встановлено, що між позивачем і ПП "Мініма" на підставі укладених угод на протязі березня-червня 2004р. здійснена поставка на адресу позивача товару на загальну суму 270540,00грн., в т.ч. ПДВ- 45090,00грн.

Зазначені операції купівлі-продажу відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), сума податку на додану вартість 45090,00грн. включена відповідно до податкових накладних, виданих ПП "Мініма", до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах.

Рішенням Павлоградського міськрайсуду від 15.08.05 визнаний недійсним Статут ПП "Мініма" з моменту реєстрації - 07.08.03, припинено юридичну особу - ПП "Мініма", визнані недійсними свідоцтво про держреєстрацію від 07.08.03 та свідоцтво платника податку на додану вартість №03474846.

На підставі рішення суду від 15.08.05 Західно-Донбаською ОДПІ актом №199 від 18.10.05 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Мініма".

За висновками перевірки, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, що виписані особою, яка не є платником податку на додану вартість на загальну суму 45090,00грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками Дніпропетровського апеляційного господарського суду щодо задоволення позовних вимог частково, з огляду на таке.

В силу ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", певний порядок включення платником податків сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, який передбачає особливі вимоги до таких операцій, наявність певних умов для виникнення у платника податку права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, зокрема, це наявність у особи, яка складає і видає податкову накладну, визначеного в установленому порядку статусу платника податку на додану вартість (ця особа повинна бути зареєстрована як платник податку в податковому органі і їй повинен бути присвоєний індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Згідно п.п. "б" п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку діє до дати її анулювання, яка відбувається в тому числі, якщо платник податку ліквідується за власним бажанням чи рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

При цьому п.п. 25.2.1 п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. №79 (z0208-00) , встановлено, що органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), в даному випадку - судового рішення щодо припинення юридичної особи або судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.06.06 рішення Павлоградського міськрайсуду від 15.08.05 скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду у іншому складі.

Судова колегія погоджується з висновками суду, що зазначене позбавляє відповідача можливості посилатися в якості обґрунтування своїх дій на рішення Павлоградського міськрайсуду від 15.08.05, яке скасовано.

З матеріалів справи вбачається, що Західно-Донбаською ОДПІ не визначено інших підстав, які б свідчили про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ 45090,00 грн.

Отже суди дійшли обґрунтованого висновку, що правові підстави для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45090,00грн. відсутні, незалежно від того факту, що рішення Павлоградського міськрайсуду скасовано після винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки таке донарахування на момент розгляду цієї справи суперечить нормам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, порушує права та законні інтереси позивача.

Відносно встановленого відповідачем в акті перевірки факту допущення позивачем розбіжностей між сумами податкового кредиту, внесеними до книги обліку придбання, та сумами податкового кредиту, включених до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1820,00грн., то колегія суддів Вищого адміністративного суду україни погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в цій частині, враховуючи таке.

Як встановлено судом, за змістом позовної заяви, зазначивши про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень в повному обсязі, позивач не навів доводів щодо визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень в частині донарахування ПДВ в сумі 1820грн. з відповідним нарахуванням штрафних санкцій.

Додатковою заявою від 03.04.2007, позивач повідомив Дніпропетровський апеляційний господарський суд, що різниця ПДВ 1820грн. виникла через помилки, допущені підприємством при веденні податкового обліку, і не має відношення до господарських стосунків позивача з ПП "Мініма", тому донарахування ПДВ в сумі 1820грн. з відповідним нарахуванням штрафних санкцій в сумі 910грн. позивачем не оскаржується.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не з’ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та не дослідив всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та невірного застосування закону до одних правовідносин.

Протре, суд апеляційної інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Західно-Донбаської ОДПІ задоволенню не підлягає, а постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 у справі №А23/360 залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Західно-Донбаської ОДПІ залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 у справі №А23/360 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар К.Л.Горбенко