К-13998/08 Про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення - 01.10.2009 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 07 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року у справі №2а-43/2008 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціально захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -

ОСОБА_1 звернувся до Докучаєвського міського суду Донецької області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2005-2007 роки у відповідності до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 07 травня 2008 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, та задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 - є учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, першої категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.3), визнаний інвалідом ІІІ групи (посвідчення № 51815- а.с.2), перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення: за 2005 рік - в сумі 90 грн., за 2006 рік - в сумі 90 грн., за 2007 рік - в сумі 90 грн.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам ІІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Слід також зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) N 6-рп/2007р., зупинення дії статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн. є неправомірними.

Разом з тим, суди Суд правомірно відмовили в частині позову про стягнення недоотриманої суми за 2006 рік, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", до теперішнього часу не визнана неконституційним Конституційним Судом України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 07 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.