Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Асоціації "Підприємства України молочної галузі промисловості" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2008 року у справі №АС-41/200-07 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Асоціації "Підприємства України молочної галузі промисловості" про стягнення суми, -

У квітні 2007 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Асоціації "Підприємства України молочної галузі промисловості" про адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році.

Постановою господарського суду Харківської області від 06 серпня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2008 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі Асоціація "Підприємства України молочної галузі промисловості" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме звіту підприємства відповідача, середньооблікова численність штатних працівників в 2006 році на підприємстві Асоціація "Підприємства України молочної галузі промисловості" становить 21 особу, згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році визначена – 1 місце. Фактично середньооблікова численність працюючих інвалідів – штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2006 році, на підприємстві відповідача склала 0 осіб. Тобто, відповідачем не виконано норматив 1 робоче місце по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі по тексту – Закон), для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4-х відсотків від середньооблікової численності шатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно, розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються у строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Асоціація "Підприємства України молочної галузі промисловості" нерегулярно подавав "Звіт про наявність вакансій" за формою 3ПН з інформацією про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

У листі Жовтневого районного центру зайнятості від 10 травня 2007 року № 838, зокрема, зазначено, що відповідач надав до центру зайнятості звіт за формою №3-ПН лише в листопаді 2006 року.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , а тому підставно задовольнив позов.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Асоціації "Підприємства України молочної галузі промисловості" відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.