Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду м. Севастополя від 03-04 квітня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 червня 2008 року у справі №5020-12/236-7/01 за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" про стягнення штрафних санкцій, -

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2004 році.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 03-04 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 червня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів будучи уповноваженим органом зі здійснення контролю за створенням підприємствами робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та виконанням ними нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, провело перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" з цих питань.

В результаті перевірки було встановлено, що відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників (459 осіб) відповідач мав створити 18 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Фактично в 2004 році на підприємстві працювало 15 інвалідів.

З урахуванням середньорічної заробітної плати на підприємстві в 2004 році ( 10 528,00 грн.) розмір штрафних санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів становить 31 584, 00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на виконання частини 4 пункту 14 Положення "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" інформувало Севастопольський центр зайнятості, на території якого знаходиться відповідач, про вільні робочі місця та вакантні посади для працевлаштування інвалідів на роботу у 2004 році, що підтверджується щомісячними звітами про наявність вакансій для інвалідів в Севастопольський центр зайнятості, який підтверджував прийняття таких звітів своїм штампом та відповідними відмітками на копіях вказаних документів.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, а згідно пункту 10, 11 Положення "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням професій, спеціальностей; подають державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; ведуть інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, оскільки відповідач виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , однак ні ці громадяни, ні відповідні органи, уповноважені захищати їхні інтереси, не зверталися до підприємства з заявою про працевлаштування вказаних осіб, то суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову Господарського суду м. Севастополя від 03-04 квітня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 червня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.