Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2008 року у справі № 2-а- 4510/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення суми, -

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради, в якому просив визнати неправомірним рішення відповідача про відмову у виплаті компенсації на оздоровлення згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а також стягнути з відповідача компенсації на оздоровлення за 2001, 2005, 2006, 2007 роки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2008 року, позовні вимоги задоволені в частині визнання неправомірним рішення відповідача про відмову у виплаті компенсації на оздоровлення згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а також стягнення з відповідача 3834,51 грн. компенсації на оздоровлення за 2001, 2005, 2007 роки. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації на оздоровлення за 2006 рік відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, є інвалідом 3 групи. що підтверджується довідкою МСЕК.

Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачена виплата інвалідам 3 групи допомоги у розміри чотирьох мінімальних заробітних плат.

Дію частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах в відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

Таким чином суди вірно зазначають про відсутність правових підстав вважати порушеними права позивача щодо невиплати відповідачем одноразової щорічної допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати у 2006 році. Зазначена норма протягом 2001, 2005 років (спірні періоди) була чинною і підлягала застосуванню.

Пунктом 1 рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , серед інших, положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким була зупинена дія, у том числі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню у 2007 році.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог лише в частині визнання неправомірним рішення відповідача про відмову у виплаті компенсації на оздоровлення згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а також стягнення з відповідача 3834,51 грн. компенсації на оздоровлення за 2001, 2005, 2007 роки.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

(підписи)

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного