Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Сергейчука О.А., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2006 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року

у справі № А 38/202-06

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

У червні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Північної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001221700/0/594/25416 від 12 грудня 2005 року та № 0001221700/2/201/5004 від 24 березня 2006 року.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу Північна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, посилаючись на безпідставність касаційної скарг, просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні позивача та представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Північна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області провела документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня 2002 року по 01 жовтня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 437/17-116-2366007225 від 01 грудня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4, підпункту 7.2.8, п. 7.2, підпункту 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за 2002 рік на 1 915,00 грн., за 2003 рік на 86 007, 00 грн., в тому числі по періодах: листопад 2005 року - 835, 00 грн., грудень 2002 року - 1 080, 00 грн., січень 2003 року - 1 621, 00 грн., лютий 2003 року - 17 003, 00 грн., березень 2003 року - 7 104, 00 грн., квітень 2003 року - 1 666, 00 грн., травень 2003 року - 1 550, 00 грн., червень 2003 року - 18 149, 00 грн., липень 2003 року - 8 273, 00 грн., серпень 2003 року - 6 542, 00 грн., вересень 2003 року - 17 833, 00 грн., жовтень 2003 року - 4 418, 00 грн., листопад 2003 року - 1 848, 00 грн.

12 грудня 2005 року Північна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001221700/0/594/25416, яким суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 визначила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 131 883, 00 грн., у тому числі 87 922, 00 грн. - основний платіж та 43 961, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено в адміністративному порядку, за наслідками якого скарги позивача були залишені без задоволення, а Північна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001221700/2/201/5004 від 24 березня 2006 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач не мав право формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, які були виписані платником податку, свідоцтво якого на момент виписки було анульовано.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

В період з листопада 2002 року по листопад 2003 року позивач придбавав у ПП "АРВ-Зв'язок" м'ясопродукти. На підставі податкових накладних "АРВ-Зв'язок" позивач формував податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених постачальнику, на загальну суму 87 922, 00 грн., в тому числі: листопад 2005 року - 835, 00 грн., грудень 2002 року - 1 080, 00 грн., січень 2003 року - 1 621, 00 грн., лютий 2003 року - 17 003, 00 грн., березень 2003 року - 7 104, 00 грн., квітень 2003 року - 1666, 00 грн., травень 2003 року - 1 550, 00 грн., червень 2003 року - 18 149, 00 грн., липень 2003 року - 8 273, 00 грн., серпень 2003 року - 6 542, 00 грн., вересень 2003 року - 17 833, 00 грн., жовтень 2003 року - 4 418, 00 грн., листопад 2003 року - 1 848, 00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2002 року у справ № А2/3577 скасовано державну реєстрацію ПП "АРВ-Зв'язок".

На підставі вищезазначеного рішення суду 06 червня 2002 року свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "АРВ-Зв'язок" було анульовано.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (абзац перший підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Згідно з підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону).

Таким чином, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (абзац перший підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (z0208-00) (в редакції, яка діяла на момент анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "АРВ-Зв'язок") свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно абзацу четвертого п. 25.2 вищезгаданого Положення виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбувається у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду (господарського суду).

Відповідно до положень абзацу першого п. 5 та п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (z0233-97) , податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, вищевикладені положення свідчать, що анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та виключення платника податку на додану вартість з реєстру платників податку на додану вартість на підставі рішення суду позбавляє платника податку права на нарахування податку та складання податкових накладних, а податкові накладні, виписані платником податку на додану вартість, який виключений з реєстру та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість якого анульовано, є недійсними та не дають право на віднесення сум податку на додану вартість за цими податковими накладними до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, позивач безпідставно в період з листопада 2002 року по листопад 2003 року формував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ПП "АРВ-Зв'язок", свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість якого було анульовано 06 червня 2002 року, а тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оспорюваних податкових рішень.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2006 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.