Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2005 р.

та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р.

у справі №5/38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург-Інвест"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металург-Інвест" (далі по тексту – позивач, ТОВ "Металург-Інвест") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 11.01.2005 р. №0000321711/0-110-4.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.03.2005 р. у справі №5/38 (суддя Проскуряков К.В.), яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р. (головуючий суддя – Хуторной В.М., судді Радченко О.П., Кричмаржевський В.А.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 11.01.2005 р. №0000321711/0-110-4.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.03.2005 р. та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р. у справі №5/38, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.01.2005р. ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000321711/0-110-4, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з прибуткового податку з громадян в сумі 7 200 грн., в тому числі 2 400 грн. основного платежу та 4 800 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акту "Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Металург-Інвест" за період з 25.07.2002 р. по 30.09.2004 р." від 28.12.2004р. №48/23-32121547 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог ст.ст. 2, 9, 10, 11, 12, 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (надалі по тексту – Декрет) не сплачено прибутковий податок з громадян у сумі 2400 грн..

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання укладеного між Дековим О.А. та ТОВ "Металург-Інвест" договору купівлі-продажу від 02.09.2001 р., останнім було закуплено плити канальні на загальну суму 12000 грн. Вказана сума коштів була перерахована Декову О.А. платіжним доручення №242 від 03.12.2002 р. без утримання прибуткового податку з громадян.

Відповідно до ст. 1 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками прибуткового податку (суб’єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі – громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Згідно ст. 11 розділу III Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності. Ст.ст. 7, 12 зазначеного Декрету регулює ставку, порядок обчислення і сплату податку.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що розділ III Декрету передбачає особливості оподаткування доходів, одержаних громадянами не за місцем основної роботи (служби, навчання). При цьому, оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю та інших доходів здійснюється за приписами розділу IV "Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів". Нормами зазначеного розділу не передбачено обов’язку обчислення прибуткового податку з доходів фізичної особи іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

Статтею 13 Декрету про прибутковий податок (розділ IV) врегульовано особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів, якою зокрема встановлено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянин Деков О.А. не виконував жодних робіт для позивача, здійснюваних на підставі договору підряду чи інших цивільно-правових договорів. Ним було укладено договір купівлі-продажу від 02.12.2002 р., який передбачав продаж ним як фізичною особою товару покупцю – ТОВ "Металург-Інвест". На підставі платіжного дорученням №242 від 03.12.2002 р. позивачем перераховано на рахунок гр. Декова О.А. в Мелітопольському відділенні Укрсоцбанку 12 000 грн. в якості оплати за плиту канальну згідно вказаного вище договору.

Відповідно до п.п. 14.1.1 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян", затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. N 12 (z0064-93) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Інструкції, про виплату доходів повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян довідкою ф. N2. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період.

Підприємства, установи, організації і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що виплачують громадянам з постійним місцем проживання в Україні кошти від реалізації належних цим громадянам товарів, зобов'язані в установлений законом строк після виплати надіслати до податкових органів за їх місцем проживання довідку ф. N2. Кошти від реалізації товарів (виручка) не оподатковуються у джерела виплати.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що оскільки позивач не виплачував доход громадянину Декову О.А., а сплатив йому кошти від реалізації належних цьому громадянину плит канальних в сумі 12000 грн. та надіслав до податкового органу довідку встановленого зразку за формою №2, позивач правомірно не утримував з виплачених коштів суму прибуткового податку.

За вказаних обставин, нарахування податковим органом податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян в сумі 2 400 грн. та штрафних санкцій є безпідставним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2005 р. та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р. у справі №5/38 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р. у справі №5/38 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р. у справі №5/38 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.