Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної адміністрації про стягнення недоплаченої пенсії за особливі заслуги та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 14 грудня 2004 року,

У серпні 2004 року позивач звернувся в суд із позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної адміністрації про стягнення недоплаченої пенсії за особливі заслуги та моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що його документи на призначення пенсій за особливі заслуги перед Україною тривалий час знаходилися у вказаному управлінні не відправлялися у м. Київ. Як наслідок, пенсія за заслуги перед Україною йому призначена з 01.03.2002р., оскільки він подав документи ще у вересні 2000р., тому за період з 01.01.2001р. по 02.2002р. недоплачено 354 грн.50 коп. по 96грн.75 коп. щомісячно. В результаті таких дій йому сподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 20 000грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2004 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 14 грудня 2004 року апеляційну скаргу позивача відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду України, який листом на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України"щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ"від 22 лютого 2007 року №697-У (697-16) передав для розгляду цивільну справу до Апеляційного суду Волинської області.

Апеляційний суд Волинської області листом від 23 травня 2007 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив про те, що згідно довідки начальника головного управління праці та соціального захисту Тернопільської облдержадміністрації від 29.09.2004р. за №01\2077 оформлення документів для отримання пенсій за особливі заслуги перед Україною головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації здійснювало на громадських засадах, тому реєстрація цих документів не велася включно до лютого 2003р. 12.02.2003р. розпорядженням голови обласної державної адміністрації №58 "Про комісію із встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при обласній державній адміністрації"утворено комісію і розпочато реєстрацію документів для отримання пенсій за особливі заслуги перед Україною.

Судом встановлено, що відповідно до положень ст.ст. 2, 8 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", призначення пенсій за особливі заслуги здійснюється Комісією з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України. Клопотання про призначення пенсій порушується в т.ч. головами обласних державних адміністрацій. Підготовку документів для розгляду на Комісії при Кабінеті Міністрів здійснювало головне управління праці та соціального захисту облдержадміністрації, хоча законодавчо ці обов"язки визначено не було.

Також зі справи вбачається, що за клопотанням Тернопільської обласної державної адміністрації від 25.02.2002р. за №01-647\1-4 рішенням Комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України від 28.02.2002р. Золотому П.Д. призначено пенсію за особливі заслуги перед Україною. З 01.03.2002р. до пенсії за віком, призначеної Золотому П.Д. відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) встановлено надбавку згідно із ст. 5 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною"в розмірі 96грн. 75 коп.

Постановляючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини Головного управління праці і соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації в несвоєчасному призначенні пенсії позивачу за особливі заслуги перед Україною, та правомірно зазначено, позивачем не доведено в чому полягає заподіяна йому моральна шкода, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої пенсії за особливі заслуги перед Україною за період з 01.01.2001р. по 02.2002р.,та моральної шкоди не вбачається.

З огляду на викладене, рішення суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 14 грудня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.