Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Конотопського державного вагоноремонтного заводу, Управління Пенсійного фонду України в місті Конотопі, треті особи: відкрите акціонерне товариство "Конотопський завод по ремонту дизелів-потягів", Управління праці та соціального захисту населення Конотопської міської ради Сумської області про зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Конотопі на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 2 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 лютого 2005 року, -

У жовтні 2004 року ОСОБА_1. пред'явила в суді позов до Конотопського державного вагоноремонтного заводу, Управління Пенсійного фонду України в місті Конотопі (далі - УПФ), треті особи: ВАТ "Конотопський завод по ремонту дизелів-потягів", Управління праці та соціального захисту населення Конотопської міської ради Сумської області, в якому просила визнати період її роботи машиністом компресорних установок з 1 вересня 1992 року по 31 січня 2000 року на Конотопському державному вагоноремонтному заводі як роботу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 та зобов'язати УПФ врахувати зазначений період її трудової діяльності до стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дає право на пільгову пенсію.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 2 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 лютого 2005 року, позов ОСОБА_1. задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач УПФ звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) Вищому адміністративному суду України для вирішення.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Судами вірно встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з відмовою УПФ зарахувати ОСОБА_1. до пільгового стажу період її роботи з 1 серпня 1992 року по 31 січня 2000 року машиністом компресорних установок на Конотопському державному вагоноремонтному заводі.

Зі змісту записів у трудовій книжці ОСОБА_1., витягів з наказів, уточнюючих довідок про характер роботи із шкідливими умовами праці, висновку головного спеціаліста-експерта з умов праці УПСЗН, вбачається, що позивач дійсно в указаний період повний робочий день працювала на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дає право на призначення пільгової пенсії, користувалася пільгами, що передбачені для такої категорії працівників.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт роботи у шкідливих умовах праці встановлений, а та обставина, що атестація робочих місць на Конотопському державному вагоноремонтному заводі не проводилася, сама по собі не може слугувати підставою для позбавлення ОСОБА_1. права на пільгове пенсійне забезпечення.

З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Факт роботи ОСОБА_1. машиністом компресорних установок визнаний і ніким не заперечується.

Зазначена посада віднесена до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Це означає, що з набуттям з 1 січня 1992 року чинності Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) робочі місця з потенційно шкідливими і небезпечними умовами праці підлягали обов'язковій атестації.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) , а за змістом пунктів 1,2 цього Порядку атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Частиною другою пункту 4 Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації, який зобов'язаний провести атестацію, визначити за її результатами перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з пільговим забезпеченням та ознайомити з ним працюючих осіб.

Оскільки всупереч вимогам наведених нормативних актів, адміністрація Конотопського державного вагоноремонтного заводу покладених на неї обов'язків не виконала, а робота машиністом компресорних установок повний робочий день визнана шкідливою, то суди правильно зазначили, що порушення порядку атестації робочих місць не може позбавити працівника права на соціальний захист.

За таких обставин доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права помилкові й висновків судів не спростовують.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Конотопі залишити без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 2 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 лютого 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.