Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді: Панченка О.Н.

суддів: Сороки М.О., Лиски Т.О., Чумаченко Т.А., Штульман І.В.,-

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі –УПФ) України в Артемівському районі міста Луганська про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, за касаційною скаргою УПФ України в Артемівському районі міста Луганська на постанову Артемівського районного суду міста Луганська від 25 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2007 року,-

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УПФ України в Артемівському районі міста Луганська про визнання дій органу Пенсійного фонду неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, а також про обов’язок робити перерахунок пенсії постійно у випадку підвищення мінімальної пенсії за віком.

Позивач послався на те, що він є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 2 групи і внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України №796-Х11 (796-12) "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 30.11.2006р. він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, однак йому у цьому було відмовлено. Орган Пенсійного фонду послався на те, що положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"щодо мінімальної пенсії за віком, не застосовуються при призначенні пенсії відповідно до Закону №796-Х11 (796-12) .

Постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 25.06.2007р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2007р., позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії УПФ України в Артемівському районі міста Луганська по відмові в перерахунку пенсії і додаткової пенсії ОСОБА_1. з урахуванням мінімальної пенсії за віком. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленої законом мінімальної пенсії за віком з 01.12.2006р. –в розмірі 366грн., з 01.01.2007р. - в розмірі 380грн., з 01.04.2007р. - в розмірі 406грн.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, начальник УПФ України в Артемівському районі міста Луганська подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.01.2009р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст.50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон №1058-ІV (1058-15) ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону №796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.50 цього Закону.

Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19,91грн., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (далі - постанова КМУ від 03.01.2002р. №1 (1-2002-п) ).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997р. №523 (523-97-п) . Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ. А в пункті 2 постанови від 03.01.2002р. №1 (1-2002-п) Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами обґрунтовано визнали, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч.3 ст. 28 Закону №1058-ІV, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою.

За правилами ч.1 ст. 222, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу України в Артемівському районі міста Луганська Управління – залишити без задоволення.

Постанову Артемівського районного суду міста Луганська від 25 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.