Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Бондарєва С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на рішення господарського суду Закарпатської області від 17 лютого 2004 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2004 року

у справі № 7/387-2003

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

Приватним підприємцем ОСОБА_1 було заявлено позов до Ужгородської МДПІ у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 993/3898/23-2-1986613690 від 14 листопада 2003 року.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17 лютого 2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2004 року, позов задоволено частково.

Податкове повідомлення – рішення № 993/3898/23-2-1986613690 від 14 листопада 2003 року визнано недійсним в частині застосування штрафних санкцій на суму 661, 25 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Ужгородська МДПІ у Закарпатській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 17 лютого 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2004 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 17 лютого 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2004 року без змін, а касаційну скаргу Ужгородської МДПІ у Закарпатській області - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні позивача та представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Закарпатській області провела перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці – буфет "Затишок", що розташований за адресою: Ужгородський район, с. Червоне, вул. Шкільна, 12, - та належить приватному підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої було складено акт перевірки № 2304/415/393 від 03 листопада 2003 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 1, п. 3 ст. 3, ст. 5 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало вираз у невнесенні в КОРО розрахункових квитанцій ЖААК № 754501 до ЖААК № 754505 на суму 200, 25 грн. та не проведення через реєстратор розрахункових операцій.

14 листопада 2003 року Ужгородська МДПІ у Закарпатській області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 993/3898/23-2-1986613690, яким за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на підставі п. 1 ст. 17 цього ж Закону визначила позивачу суму податкового зобов’язання з фінансових санкцій в розмірі 1 001, 25 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що позивачем були порушені вимоги ст. 5 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому до позивача мають бути застосовані штрафні санкції на підставі п. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в розмірі 340, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Проведення розрахункових операцій з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки здійснюється, зокрема на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії (ст. 5 вищезазначеного Закону та п. 7.5 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок (z0106-01) , затвердженого Державною податковою адміністрацією України від 01 грудня 2000 року № 614).

Відповідальність у вигляді фінансових санкцій в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій (п. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Отже, у випадку виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій (ремонт або тимчасове відключення електроенергії не більше, ніж на 72 години (7 робочих днів)) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки відповідно до вимог Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Державною податковою адміністрацією України від 01 грудня 2000 року № 614 (z0106-01) .

У випадку невиконання цієї законодавчої вимоги до них застосовується відповідальність, передбачена п. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Якщо на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, то після встановлення відремонтованого (резервного) реєстратора розрахункових операцій або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через реєстратор розрахункових операцій суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також у відповідності до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам’яті) - за час роботи, що передував виходу реєстратора розрахункових операцій з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою податку на додану вартість, після чого слід виконати Z-звіт. При потребі виконується операція "службове внесення" на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків (п. 4.9 розділу 4 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Державною податковою адміністрацією України від 01 грудня 2000 року № 614 (z0106-01) ).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що при проведенні перевірки господарської одиниці позивача було встановлено, що на момент виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій продавцем велась розрахункова книжка, однак не використовувалась книга обліку розрахункових операцій. Після початку роботи реєстратора розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій були проведені суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки та був виконаний Z-звіт. Вищевикладене не заперечується позивачем і підтверджується матеріалами справи.

Постановою Ужгородського районного місцевого суду Закарпатської області від 12 грудня 2003 року у справі № 3-3371/03 продавця буфету "Затишок" Татинець О.В. було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1551 Кодексу про адміністративні правопорушення, за неведення розрахункової книжки, книги обліку розрахункових операцій (п. 1, п. 2 ст. 3, ст. 5 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Згідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищевикладене, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" оспорюваним рішенням в розмірі 340, 00 грн. є правомірним.

При цьому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є безпідставним з огляду те, що ведення розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону виключає проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, а також застосування штрафних санкцій на підставі п. 1 ст. 17 цього ж Закону.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ужгородської МДПІ у Закарпатській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 17 лютого 2004 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2004 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 17 лютого 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2004 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.