Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Смоковича М.І.,

Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2006 року, -

У вересні 2006 року ОСОБА_1пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим (далі - УПФ) про зобов'язання призначити пільгову пенсію.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що працював на Норільському гірничо-металургійному комбінаті та Надєждінському металургійному заводі і виконував роботу, яка дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Дізнавшись, що наявний у нього стаж роботи з шкідливими і важкими умовами праці надає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах, 20 січня 2006 року звернуся до УПФ з заявою про призначення пенсії. Однак, така пенсія була призначена йому лише з 6 травня 2006 року.

Посилаючись на наведені обставини та незаконність рішення УПФ, просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з дати звернення за її призначенням, тобто з 20 січня 2006 року, а також донарахувати та виплатити пенсію, недоотриману ним в період з 20 січня 2006 року по 6 травня 2006 року.

Постановою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2006 року постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, незалежно від місця останньої роботи, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і зі стажем роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та, відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому ухвалена ним постанова підлягає залишенню в силі. При цьому суд дійшов правильного висновку, що право на пенсію за віком на пільгових умовах у ОСОБА_1, який народився 6 травня 1951 року, виникло 6 травня 2006 року, а тому УПФ обгрунтовано призначив йому пенсію за віком на пільгових умовах саме з цього дня.

Доводи касаційної скарги висновку не спростовують та не дають підстав вважати, що апеляційним судом при вирішенні справи порушено норми матеріального чи процесуального права, а тому за правилом частини 3 статті - 220-1 КАС України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а судові рішення залишає без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями - 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.