К-13809/07 Про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - 03.06.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі-УПФ) України в місті Кіровську Луганської області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Луганської області від 04 червня 2007 року,-

У жовтні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УПФ України в місті Кіровську Луганської області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 18.12.2006р. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії УПФ України в місті Кіровську Луганської області неправомірними і зобов'язано провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 - інваліду 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) в сумі 366грн. Перерахунок провести з часу звернення з заявою до Пенсійного Фонду України в місті Кіровську Луганської області, тобто з 01.10.2006р. та в подальшому провадити перерахунок згідно з діючим законодавством. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Луганської області від 04.06.2007р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою ОСОБА_1 відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду Луганської області від 04.06.2007р. та залишити в силі постанову Кіровського міського суду Луганської області від 18.12.2006р.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2008р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серія НОМЕР_1), є інвалідом 2 групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (посвідчення серія НОМЕР_2), у зв'язку з чим йому була призначена державна пенсія відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 цього ж Закону.

Позивач ОСОБА_1 19.09.2006р. звернувся до УПФ України в місті Кіровську Луганської області, де перебуває на обліку як пенсіонер, із заявою про нарахування пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак в проведенні такого було відмовлено з тих підстав, що розмір пенсії обчислено у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що виплати позивачеві, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , здійснені правильно, оскільки їх розмір відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 03.01.2002р. №1 (1-2002-п) .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України (254к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (ч.2 ст.46 Конституції України (254к/96-ВР) ).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч.5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, правильними є висновок суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст.ст.50 та 54 Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій. Законом України №231-У від 05.10.2006р. "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (231-16) , який набрав чинності з 31.10.2006р., статтю 67 доповнено частиною третьою такого змісту: "У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму".

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75%.

Згідно зі ст.54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому обґрунтованими також є висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При таких обставинах колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, так як перерахунок пенсії позивачу слід провадити починаючи не з 01.10.2006р., а з 01.11.2006р.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, оскільки у порушення вимог ст.ст. 86, 159, 161, 163 КАС України суд апеляційної інстанції не звернув увагу на зазначені положення закону і, як наслідок, не перевірив можливості застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) з огляду на їх невідповідність нормам Закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначивши в рішенні про послідуючий перерахунок пенсії у відповідності до змін діючого законодавства, суд першої інстанції допустив помилку, оскільки прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов'язання його на майбутнє є передчасним, а тому така вказівка підлягає виключенню із резолютивної частини постанови Кіровського міського суду Луганської області від 18.12.2006р.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції скасоване судом апеляційної інстанції помилково.

Згідно ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові доказі або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

При таких обставинах касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст.ст.211, 222, 223, 225, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Луганської області від 04 червня 2007 року - скасувати.

Постанову Кіровського міського суду Луганської області від 18 грудня 2006 року - змінити, вказавши дату проведення перерахунку пенсії "…з 01 листопада 2006 року" замість "…з 01.10.2006 року", виключивши із резолютивної частини вказаної постанови слова "та в подальшому проводити перерахунок згідно з діючим законодавством". В іншій частині постанову Кіровського міського суду Луганської області від 18 грудня 2006 року залишити без зміни.