Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Смоковича М.І.,

Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд справи

за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в місті Переяслав-Хмельницький про визнання відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах неправомірною,

провадження якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2006 року, -

У серпні 2006 року ОСОБА_1пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Переяслав-Хмельницький (далі - УПФ) про визнання відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах неправомірною та зобов'язання призначити таку пенсію.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2006 року постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2006 року скасовано та прийнято нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі, мають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та, відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з недоведеності позивачем факту його безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду або протягом календарного року в тваринництві.

З таким висновком погоджується й колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві.

Згідно з пунктом 1 роз'яснення № 7 Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства (v0007333-92) " трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо).

Трактористи допоміжних сільських господарств, які не мають самостійного балансу і знаходяться в складі промислових, будівельних, транспортних та інших підприємств і організацій, мають право на пільгову пенсію при виконанні умов, передбачених пунктом 1 цього роз'яснення.

В іншому роз'ясненні від 17 травня 1992 року № 17 про порядок застосування окремих статей Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) Міністерство соціального забезпечення уточнило, що до підприємств сільського господарства відносяться підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Це означає, що трактористи-машиністи, які працюють, наприклад, на цегельних, консервних заводах, на будівництві сільськогосподарських будівель колгоспів чи радгоспів, права на цю пенсію не мають, оскільки безпосередньо не зайняті на виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, обов'язковими критеріями призначення пенсії за віком на пільгових умовах є необхідний стаж роботи та безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.

Оскільки з записів трудової книжки позивача не вбачається його безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, то відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (637-93-п) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 63, подається уточнююча довідка. Така довідка видається на підставі первинних документів підприємством, установою, організацією, з якою особа, яка оформляється на пенсію, перебувала в трудових відносинах.

З матеріалів справи вбачається, що уточнююча довідка, видана позивачу ВАТ "Райагрофірма" за період його роботи з 14 серпня 1977 року по 3 лютого 2003 року первинними документами про його безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції, якими можуть бути, зокрема, шляхові листи, табелі робочого часу, наряди на виконання зазначених робіт, не підтверджується.

Отже, незважаючи на те, що ОСОБА_1працював трактористом в указаний період, але не доведено факт, що його робота була безпосередньо пов'язана з виробництвом сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, йому обгрунтовано відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене та, керуючись статтями - 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.