Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом Прокурора Білокуракінського району Луганської області, який діє в інтересах громадянина ОСОБА_1, до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області на постанову Білокуракінського районного суду Луганської області від 20 серпня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року, -

У серпні 2007 року Прокурор Білокуракінського району Луганської області пред'явив в суді позов в інтересах громадянина ОСОБА_1. до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області (далі - УПФ) про визнання незаконними дій щодо відмови ОСОБА_1. призначити пенсію за віком на пільгових умовах та зобов'язання призначити її.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1. з 27 липня 1970 року по 30 вересня 1998 року безперервно працював муляром в ПМК № 154 тресту "Старобільськсільбуд", а тому після досягнення 55 років набув право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Однак, УПФ подані ним документи та трудову книжку на підтвердження стажу роботи з важкими та шкідливими умовами праці до уваги не взяв та безпідставно відмовив йому в призначенні пенсії з мотивів відсутності доказів проведення атестації робочого місця.

Посилаючись, що відмова в призначенні пенсії неправомірна, просив визнати дії УПФ незаконними та зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1. пенсію на пільгових умовах, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Білокуракінського районного суду Луганської області від 20 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року, позовні вимоги задоволено.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач досяг 55-ти річного віку, має 34 роки 10 місяців загального стажу роботи, з яких понад 28 років пропрацював муляром. Професія "муляр" входить до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) , і стаж його роботи зі шкідливими та важкими умовами праці підтверджується відповідними документами, а саме: записами в трудовій книжці.

З таким висновком погодився й апеляційний суд, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.

Проте, погодитися з таким висновком не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у відповідних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

З матеріалів справи, зокрема, копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1. дійсно з 27 липня 1970 року по 30 вересня 1998 року працював муляром в ПМК № 154 тресту "Старобільськсільбуд".

Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах регулюються статтею 13 цього Закону, пунктом "б" частини першої якої встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, незалежно від місця останньої роботи, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і зі стажем роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав до пенсійного органу трудову книжку, відомості в якій суди вважали достатніми для підтвердження пільгового стажу.

Однак, поза увагою судів залишена обставина, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці подається трудова книжка із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписка із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (637-93-п) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 63.

Судами також не надана оцінка доводам представника відповідача про те, що позивач у своїй заяві від 1 серпня 2008 року, поданій до УПФ, відмовляється підтверджувати наявний у нього стаж пільгової роботи у зв'язку з відсутністю таких документів, як наказ про атестацію робочого місця та висновок Державної експертизи умов праці за результатами атестації робочого місця.

Враховуючи, що судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракінському районі Луганської області задовольнити частково.

Постанову Білокуракінського районного суду Луганської області від 20 серпня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.