К-39159/06 Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств - 03.06.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду м.Києва від 19.09.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2006, позов ТОВ "Ферко" задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №2932307/0 від 14.12.2005, стягнуто судові витрати.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та третьої особи, у яких ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 129 Конституції України, ст. 256 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 33, 35, 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" та ст. 159 КАС України.

Позивач у запереченнях на касаційні скарги та додаткових поясненнях просив у задоволенні касаційних скарг відмовити.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) ТОВ "Ферко" за період з 01.01.2004 по 30.06.2005, за результатами якої складено акт від 05.12.2005 №168/23-70/31681342.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №2932307/0 від 14.12.2005, яким за порушення пп.1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6, п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2070900 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Ферко" (Замовник) та ТОВ "Арсенал" (Виконавець) було укладено договір №2 від 03.01.2002 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, відповідно до якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе організацію транспортно-експедиційного обслуговування вантажів Замовника в портах накопичення (п.1 Договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що по закінченню робіт сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід’ємною частиною даного договору. Оплата здійснюється після виставленого рахунку (п.3.2 Договору).

Підписання сторонами договору № 2 від 03.01.2002 актів про надання послуг на загальну суму 7100214,17 грн., у т.ч. ПДВ – 1183369,03 грн., підтверджується документально та сторонами не заперечується.

Відповідно до бухгалтерських журналів-ордерів на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Арсенал" у сумі 7100214,17 грн., в т.ч. ПДВ 20%, на підставі вищевказаних актів була відображена у грудні 2002 року, тобто після підписання актів виконаних робіт.

За висновками акта перевірки, у зв’язку з ліквідацією ТОВ "Арсенал" за рішенням власника 01.10.2003 та зняття з обліку 27.02.2004, зобов’язання і строк позовної давності за договором від 03.01.2002 припинився, позивач не понесе будь-яких витрат по даному договору, а тому в податковому обліку необхідно було відобразити збільшення валових доходів за ІУ квартал 2004 року, як одержаних з інших джерел, на 5916845,14 грн. та зменшення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2004 року на 1183369,03 грн.

Згідно пп.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Жодного з цих випадків у взаємовідносинах позивача з ТОВ "Арсенал" за договором № 2 від 03.01.2002 не відбулося.

Статтею 609 Цивільного кодексу України визначено про припинення зобов’язання ліквідацією юридичної особи.

Підстави ж припинення терміну позовної давності передбачені ст. 264 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Підпунктом 1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, зокрема, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, якщо по закінченні терміну позовної давності, загальний строк якого встановлюється в 3 роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою.

Таким чином, вартість отриманих позивачем послуг, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

За приписами ч.5 ст. 111 Цивільного кодексу України та ч.7 ст. 59 Господарського кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки №168/23-70/31681342 від 05.12.2005, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, не містить інформації про виключення ТОВ "Арсенал" з єдиного державного реєстру. Лише в рішенні про результати розгляду скарги №747/10/25-114 від 31.03.2006 відповідач повідомляє про виключення 30.03.2004 ТОВ "Арсенал" з єдиного державного реєстру за реєстраційним № 210601. Дана інформація стала відома відповідачу після складання акта перевірки з листа Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.03.2006 № 2-159. З огляду на що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність на час перевірки у відповідача документального підтвердження своєї позиції, є вірними.

Крім того, як вірно зазначено судами, відповідачем не обґрунтовано позицію щодо періодів виключення контрагента з ЄДРПОУ (березень 2004 року) та донарахуванням податкового зобов’язання (4 квартал 2004 року).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 під терміном "позовна давність" розуміють строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 (три) роки.

Виходячи з викладеного, у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, підприємство повинне включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості щодо якої закінчився термін позовної давності. Оскільки акти виконаних робіт з ТОВ "Арсенал" підписані сторонами 27.12.2002, то термін позовної давності спливає в IV кварталі 2005 року.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що позивачем сума кредиторської заборгованості перед ТОВ "Арсенал" була включена до складу валового доходу та відображена у податковій декларації з податку на прибуток за 2005 рік в повному обсязі в розмірі 7100214,17 грн., що підтверджується проведеною перевіркою за відповідний період, дійшли вірного висновку що у періоді який перевірявся термін позовної давності за зобов’язаннями по договору №2 від 03.01.2002 з ТОВ "Арсенал" не сплинув, у зв’язку з чим нарахування позивачу податку на прибуток за 2004 рік та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, є неправомірним.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 19.09.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.