Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Конюшка К.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Білоус Л.П.

відповідача: Свастикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі

на постанову Господарського суду Одеської області від 08.09.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006

у справі №15/251-06-6769А

за позовом Одеської регіональної торгово-промислової палати

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі

про скасування рішень про застосування штрафних санкцій, -

Постановою Господарського суду Одеської області від 08.09.2006, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006, позов Одеської регіональної торгово-промислової палати задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000291360/0 від 26.04.2006 щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 36254 грн. та №0000291360/2 від 23.06.2006 щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 36254 грн. та стягнуто з держбюджету витрати по сплаті судового збору.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова перевірка позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, про що складено акт №1501/13-44 від 18.04.2006.

На підставі акта перевірки, за порушення вимог Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , прийняте рішення від 26.04.2006 №0000291360/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 36254,40 грн.

За результатами апеляційного узгодження скарга позивача залишена без задоволення.

Право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, на здійснення документальних невиїзних, а також планових та позапланових виїзних перевірок передбачено ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема, щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Згідно ст.11-1 цього Закону позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позов та визнаючи недійсними рішення про застосування фінансових санкцій, дійшов висновку, що перевірка відповідачем проведена без дотримання порядку здійснення контролю, встановленого Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , та у спосіб не передбачений законами України, тому цей акт не може бути визнаний належним доказом у справі. Зокрема, про проведення перевірки позивач не був повідомлений податковим органом, у зв’язку з чим при перевірці, що здійснювалась відповідачем під час обідньої перерви на підприємстві, головний бухгалтер та керівник були відсутні.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Таким чином, наслідком порушення відповідачем вимог встановлених ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" були б дії позивача щодо не допуску його працівників до проведення перевірки, що у справі встановлено не було.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що встановлене при перевірці не оприбуткування суми в розмірі 7243,27, яка інкасована з РРО 17.04.2006, а касова книга підприємства заповнена за 14.04.2006, не відповідає дійсності з тих підстав, що позивач користується автоматизованою системою бухгалтерського обліку відповідно до наказу №43-О від 18.10.2000 "Про облікову політику підприємства" з врахуванням внесених наказом №О-80-О від 18.11.2005 у зв’язку з введенням в експлуатацію комп’ютерної програми бухгалтерського обліку "1-С Підприємство".

Оскільки в електронному вигляді касової книги готівкові кошти в сумі 7243,27 грн., яка є сумою розрахунків з РРО №1501002681 за 17.04.2006 та інкасована з РРО 17.04.2006, до каси підприємства оприбутковані в зазначені у касовій книзі у електронному вигляді за 17.04.2006, зазначена сума є оприбуткована.

При цьому судами не надана оцінка тим обставинам, що за умови допуску працівників відповідача до перевірки, касова книга в електронному вигляді під час перевірки не надавалась, а також встановлення факту ведення позивачем касової книги, останній запис у якій відповідає 14.04.2006.

Щодо порушення позивачем п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у зв’язку з виявленою при перевірці невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків згідно Х-денного звіту та опису готівкових коштів в розмірі 7,61 грн., то судами зроблено висновок, що зазначена сума виявлена в ящику столу бухгалтера, яка на час відпустки касира додатково виконувала його обов’язки, є її особистими грошовими коштами, а тому нарахування позивачу штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Визначення місця проведення розрахунків наведене в ст. 2 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", з аналізу вказаної норми вбачається, що на місці здійснення розрахунків повинні знаходитись лише ті готівкові кошти, які отримані від споживачів реалізованої продукції, зберігання власних коштів працівників підприємства на місці проведення розрахунків не допускається.

Таким чином, поза межами дослідження в судовому процесі залишились обставини щодо встановлення місця проведення розрахунків та дотримання позивачам вимог щодо заборони зберігання на ньому грошових коштів працівників підприємства.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

У зв’язку з викладеним, рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Одеської області від 08.09.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.