Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Конюшка К.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2006 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2006

у справі №6/106-НА

за позовом Дочірнього підприємства – ринок "Будтранс"

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2006, зміненою в частині нумерації податкових повідомлень-рішень постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2006, позов ДП – ринок "Будтранс" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому №0000392601/0/817 від 01.03.2005, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1626,00 грн. в частині визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 133,42 грн. та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 66,71 грн., а всього на суму 200,13 грн. Скасовано частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому №0000382601/0/818 від 01.03.2005, яким донараховано податок на прибуток в сумі 15735 грн., в частині донарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в сумі 8246,05 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3809,52 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000402601/0/816 від 01.06.2005, яким визначено податкове зобов’язання щодо частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається, в сумі 8680,50 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права, а саме Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2003 №557 (557-2003-п) "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними не корпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об’єднаннями", ст. 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік", ст. 72 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.4.10 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акта позапланової документальної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 по 30.11.2004 №6/35-3/32517653 від 24.02.2005.

За висновками акта перевірки позивачем занижено об’єкт оподаткування на загальну суму 36100 грн., що призвело до заниження податкового зобов’язання на 10645 грн., внаслідок порушення п.5.9, п.5.4 ст.5, пп.8.61 п.8.6 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за 4 квартал 2003 року на 9870 грн.; внаслідок порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено податок на додану вартість на суму 330 грн.; внаслідок порушення Постанови Кабінету міністрів України від 22.04.2003 №557 (557-2003-п) , ст. 52 Закону України "Про Державний бюджету України на 2003 рік" та ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" не здійснено відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) в сумі 6525 грн.

Відповідно до п.3 ч1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" до переліку обов'язкових платежів відносяться дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними, або комунальними підприємствами.

При цьому, відповідно до п.1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку із розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

П.29 ст.26 даного Закону до повноважень пленарних засідань сільської, селищної, міської та обласної рад віднесено встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що засновником дочірнього підприємства "Будтранс" є Управління капітального будівництва Хмельницької обласної державної адміністрації, яке є юридичною особою, що утворена розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 20.02.1998 №1236-р. на базі комунального підприємства фірми "Хмельницькбудсервіс". Управління комунальним об'єктом - УКБ - рішенням IX сесії Хмельницької обласної ради №25-9/2003 від 29.10.2003 "Про делегування Хмельницькій ОДА повноважень Хмельницької облради щодо управління об'єктом спільної власності територіальних громад області - управлінням капітального будівництва (на госпрозрахунковій основі) обласної державної адміністрації", передано Хмельницькій обласній адміністрації. Щодо належного йому майна, то відповідно до довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області №1175 від 09.06.2004, форма власності переданого Управлінню капітального будівництва Хмельницької обласної адміністрації майна залишилася комунальною, що підтверджується актом передачі до комунальної власності установ, які у відповідності з постановою КМУ від 05.11.1991 №311 (311-91-п) перейшли до комунальної власності, у п.1 якого зазначено Управління капітального будівництва, а також переліком об'єктів комунальної власності області, для яких суб'єктом права власності є обласна рада народних депутатів. (Додаток І до рішення XII сесії народних депутатів від 14.07.1992 №3). Оскільки позивач здійснює свою діяльність на основі наданого йому майна УКБ, тобто майна територіальної громади області, то воно є підприємством комунальної форми власності.

Згідно довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області вбачається, що ДП - ринок "Будтранс" віднесено у ЄДРПОУ до державної власності, як ДП структурного підрозділу облдержадміністрації, при цьому не враховано, що це дочірнє підприємство створено структурним підрозділом ОДА, яке є самостійною юридичною особою і відноситься до комунальної власності.

Беручи до уваги, що до державного бюджету спрямовують частину прибутку лише ті підприємства, у статутному фонді яких є частка держави, на комунальні підприємства норми встановлені ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та ст. 63 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та відповідно Постанов КМУ від 30.03.2004 №405 (405-2004-п) та від 15.01.2005 №50 (50-2005-п) не поширюються.

Відповідно до пп.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, комунальні підприємства зараховують суми дивідендів до місцевого бюджету у розмірі, встановленому місцевим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій, що позивач, який є підприємством комунальної форми власності, не повинен відраховувати частину свого прибутку, отриманого за результатами фінансової діяльності до Державного бюджету, а тому прийняття спірного податкового повідомлення-рішення яким визначено податкове зобов'язання щодо частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається в сумі 8680,50 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2155,50 грн. є неправомірним, правильні.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких віднесена до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Враховуючи, що орендований позивачем в УКБ на підставі договору оренди від 02.02.2004 автомобіль марки Газель 330210, державний номер 17-12 ХМР, вартістю 5262,25 грн., переданий за актом прийому-передачі автомобіля від 02.02.2004, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту автомобіля) серії ХМС №123525 є вантажним і використовувався в господарських потребах позивача, суди дійшли вірного висновку, що витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів для даного вантажного автомобіля, а також витрати по його експлуатації, правомірно віднесені до складу валових витрат.

З огляду на викладене завищення позивачем податкового кредиту із вартості паливно-мастильних матеріалів на суму 133,42 грн. є непідтвердженим, відповідно є неправомірним і застосування за дане порушення штрафної санкції на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 66,71 грн., у зв’язку з чим судами попередніх інстанцій правильно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення №0000392601/0/817 від 01.03.2005 в цій частині, враховуючи відсутність спору щодо донарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій в іншій частині.

Відповідно до п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з 01.07.2003 по 30.11.2004 позивачем надавалися послуги по передачі в оренду земельних ділянок під контейнери приватним підприємцям, за що стягувалася відповідна орендна плата, відповідно формувались доходи підприємства.

Частина виручки в сумі 27171 грн. протягом П півріччя 2003 року надійшла до каси Управління капітального будівництва Хмельницької облдержадміністрації, згідно даних головної книги позивача, рух по бухгалтерських рахунках проводився лише протягом серпня-вересня 2003 року, у зв’язку з чим відхилення у нарахуванні валових доходів становить 5784 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1735,20 грн.

Крім того, позивачем невірно визначено приріст товарно-матеріальних цінностей за три квартали 2004 року та не включено до валових доходів суму авансових платежів від орендної плати за 2003 рік в розмірі 410 грн., внаслідок чого відбулося заниження оподатковуваного доходу на суму 1799 грн., завищення амортизаційних відрахувань у сумі 856 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 663,75 грн.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій прийнято правильне рішення про часткове скасування податкового повідомлення-рішення №0000382601/0/818 від 01.03.2005 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 8246,05 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3809,52 грн.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини узгоджуються з висновком судово-економічної (бухгалтерської) експертизи №1618 від 17.01.2006 Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2006 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.