Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Конюшка К.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представників

позивача Чернова О.А.

відповідача Долізе А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2006 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 р.

та касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Енергоресурси"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 р.

у справі № А 38/14

за позовом Закритого акціонерного товариства "Енергоресурси"

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2006 р. позовні вимоги задоволені. Визнано недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 02.12.2005 р. за №0001232342/3/48404 про нарахування податку на додану вартість на суму 255315,23 грн. та №0001232342/3/48405 про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 р. постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 02.12.2005 р. №0001232342/3/48404 в частині нарахування податку на додану вартість на суму 83333,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 41666,67грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Нікопольська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232342/3/48404 від 02.12.2005 р. про нарахування податку на додану вартість на суму 83333,33 грн. та штрафних санкцій на суму 41666,67 грн. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: п. 4.1, п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

ЗАТ "Енергоресурси" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.1.32 ст. 1, ст. 3, п. 5.1, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 3 Господарського кодексу України та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та абз. 12 ст. 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень був акт №86/23131802573 від 02.06.205 р. про результати планової документальної перевірки за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2005 р., яким зафіксовано заниження позивачем податку на додану вартість на суму 167868,15 грн. за березень, травень, грудень 2004 року, січень та лютий 2005 року та завищення від’ємного значення з податку на додану вартість у суму 7181,00 грн. за грудень 2004 року, січень та лютий 2005 року.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилаються позивач та відповідач у касаційних скаргах, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі та надав їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосовуванню до спірних відносин.

Виходячи з вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" обов’язок перерахувати податок, нарахований у зв’язку з поставкою товару (робіт, послуг) відповідно до змін бази оподаткування, виникає лише за наявності факту будь-якої зміни суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, фактичної зміни суми компенсації вартості товару, про що йдеться у листі продавця про неможливість виконання договору та зобов’язання повернути суми попередньої оплати, не відбулось, визнання боргу безнадійним також не відбулося, у зв’язку з чим база оподаткування фактично не змінювалась, відповідно, у позивача не було підстав перерахувати податок, нарахований у зв’язку з поставкою товару (робіт, послуг).

Позиція суду апеляційної інстанції про неправомірність віднесення сплачених коштів за придбання товару (труби нержавіючої) до складу валових витрат є такою, що ґрунтується на приписах п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), згідно із якими валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під "господарською діяльністю" законодавець у п. 1.32 вказаного Закону розуміє будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, придбаний товар (труба нержавіюча) реалізовувався у тому ж самому звітному періоді за ціною нижчою ціни придбання без об’єктивних на те причин, зокрема без уцінки товару за об’єктивних обставин, у зв’язку з чим судом зроблено правильний висновок, що зазначені операції позивача з продажу продукції за цінами нижче цін придбання в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, не відповідають вимогам, що висуваються до господарської діяльності за приписами п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , що виключає віднесення витрат платника податку здійснюваних як компенсація вартості товарів до складу валових витрат, та відповідно, до податкового кредиту.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційні скарги Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції та Закритого акціонерного товариства "Енергоресурси" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.