Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Конюшка К.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представників

позивача: Слєпенко Л.П.

відповідача: Долідзе А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2006 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 р.

у справі № 17/223

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар’єр"

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 р., позов задоволено повністю.

Визнано недійсними податкові повідомлення рішення Нікопольської ОДПІ №0001442342/0-25873 від 06.07.2005 р., № 0000372640/0-25875 від 06.07.2005 р. Стягнуто з Нікопольської ОДПІ на користь ВАТ "Новопавлівський гранітний кар’єр 85 грн. державного мита, 5232,00 грн. за проведення судової експертизи та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Нікопольська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами вимог п.п.6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Відповідно до платіжного доручення № 1923 від 16.08.2004 року позивач перерахував ЗАТ "Атек" 440000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 73333,33 грн. за екскаватор одноковшовий АТЕК-881.

30.09.2004 року від ЗАТ "Атек" надійшов лист з податковою накладною від 16.08.2004 року № 4512 на суму 440000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 73333,33 грн.

У зв’язку з отриманням податкової накладної, позивач у вересні 2004 року відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у серпні 2004 року.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно відсутності у податкового органу підстав для висновку щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту у вересні 2004 року.

Приписи п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняли позивачу включати до складу податкового кредиту серпня 2004 року понесені у цьому періоді витрати зі сплати податку на додану вартість, оскільки такі витрати не були підтверджені податковими накладними. А тому, формування позивачем податкового кредиту за датою отримання податкової накладної не суперечить приписам п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 7.4.5 п. 7.4 цього ж Закону.

Є правильною позиція судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків податкового органу щодо продажу позивачем продукції за цінами нижче їх собівартості та, у зв’язку з цим, невключення позивачем до податкових зобов’язань суми податку на додану вартість з вартості продажу окремих видів продукції за ціною нижче собівартості.

Згідно з висновком № 881 судово-економічної експертизи, який ґрунтується на Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси" та № 16 "Витрати" дані, наведені в акті перевірки щодо зазначеного порушення, не підтверджені. Натомість встановлено, що в обліку позивача врахована собівартість всього випуску готової продукції на балансовому рахунку 26, а у податкового органу не було методики та можливості визначати собівартість окремих видів продукції позивача.

Утім, суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією суду апеляційної інстанції щодо неможливості застосування приписів п. 31 ст. 73 та ст. 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", якими зупинено дію п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та передбачено порядок визначення бази оподаткування, посилаючись на неузгодженість таких змін із загальними принципами оподаткування, встановленими Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, змінюватися ставки податків, зборів (обов’язкових платежів) та інше.

На час вирішення спору наведені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) не визнані неконституційними.

Оскільки неврахування судом апеляційної інстанції такої позиції не призвело до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення – без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.