Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Конюшка К.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Остапенку Д.О.

за участю представників

позивача Мельника В.І., Федорова Г.О., Дубіковського В.А

відповідача Гучка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-сервіс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р.

у справі № 46/542

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду м. Києва від 28.04.2006 р. позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 806/23/3/31409367 від 21.07.2005 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення. У позові відмовлено повністю.

ТОВ "Альфа-Сервіс" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. У додаткових поясненнях до касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: п.п.7.6.2 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дія якого не поширюється на операції зі зворотного викупу цінних паперів та погашення, та п.п. 7.9.3 п. 7.9 ст. 7 цього ж Закону, яким, на його думку, регулюється порядок оподаткування даних операцій. Наголошує на помилковості висновку суду про те, що викуп емітованих власних векселів не свідчить про господарську діяльність позивача, а також про те, що видача векселя на суму процентів не передбачена законодавством, обґрунтовуючи свою позицію приписами ч. 1 ст. 52 Уніфікованого закону, а також Роз’ясненням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Щодо деяких операцій з векселями" від 02.10.2002 р. № 221/5295. Не погоджується з висновком суду стосовно того, що розрахунки за векселями не можуть бути здійснені у вексельній формі, яка є однією з форм безготівкових розрахунків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Актом від 18.07.2005 р. № 390/23-3/31409367 планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 р. по 01.10.2004 р., серед іншого, зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у віднесенні до валових витрат нарахування процентів, не пов’язаних з веденням господарської діяльності у сумі 3513200грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 981535грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №806/23/3/31409367 від 21.07.2005 р. про визначення позивачеві податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 1981214,00 грн., в тому числі 990607,00грн. основного платежу та 990607,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду апеляційної інстанції стосовно відсутності у позивача права відносити до складу загальних валових витрат у 4 кварталі 2002 року процентів в сумі 53500 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно із договором від 02.08.2002 р. № К723/2 купівлі-продажу цінних паперів ТОВ "Альфа-Сервіс" придбало у ТОВ "Фірма "Сіті-Капітал", що діє через свого повіреного ТОВ "Он-лайн капітал", цінні папери (акції прості іменні, номінальною вартістю 0,25 грн., у кількості 32002000 шт., емітент: ВАТ Виробнича компанія "Буд-Холдінг") на загальну суму 8005000 грн.

За придбані цінні папери ТОВ "Альфа-Сервіс" розрахувалося коштами в сумі 5000 грн. та простим векселем № 3224210181 від 19.08.2002 р. на суму 8000000грн.

Вексель підлягав сплаті 30.12.2002 р. з нарахуванням процентів в сумі 537000грн., з яких 535500 грн. включено до валових витрат 4 кварталу 2002 року.

Придбані цінні папери ТОВ "Альфа-Сервіс" згідно із договором № К 725/2 від 05.08.2002 р. продало через свого повіреного ТОВ "Он-лайн капітал" ТОВ "Фірма "Пріор-Енерджі" на суму 8006000 грн.

Суд касаційної інстанції зазначає, що операції з цінними паперами належать до операцій особливого виду та оподатковуються у спеціальному порядку, встановленому п. 7.6 ст. 7 Закону. При цьому норми вказаного пункту поширюються тільки на платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами.

Зокрема, п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону визначено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

При цьому такий фінансовий результат визначається як різниця між витратами, понесеними (нарахованими) платником у зв'язку з придбанням кожного з окремих видів цінних паперів, та доходами, отриманими (нарахованими) від продажу (відчуження) цінних паперів такого ж виду протягом звітного періоду. Крім того, для даного виду операцій Законом наведено визначення термінів "витрати" і "доходи" (п. п. 7.6.3 та 7.6.4 цього пункту).

Отже, при відображенні в податковому обліку вартості придбаних цінних паперів при їх розміщенні шляхом укладання угод купівлі-продажу понесені витрати не відносяться до валових витрат, а відображаються в окремому податковому обліку фінансових результатів відповідно до пп. 7.6.1 та 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, операція з купівлі-цінних паперів за 8535000 грн. та продаж за 8006000 грн. має від’ємний фінансовий результат, а тому, згідно з вимогами п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами майбутніх звітних періодів, у зв’язку з чим відсутні підстави для формування у 4 кварталі 2002 року витрат з процентів за векселем, переданого у розрахунок за придбані акції, у сумі 535500грн.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанції стосовно неправомірності віднесення у періоді з 01.01.2003 р. по 30.09.2004 р. до валових витрат процентів у сумі 2977700,00 грн. за векселями, що видавалися у розрахунок за договорами викупу векселів власної емісії, з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Альфа-Сервіс" з настанням строку погашення векселів за договором з придбання цінних паперів (акцій) укладало договори викупу цінних паперів (векселів) власної емісії та придбавало їх, а на валові витрати відносило суми процентів, нарахованих на векселі, що видавались у розрахунок за договорами викупу векселів власної емісії.

Суд касаційної інстанції зазначає, що позивач, у даному випадку, не мав права відносити до складу загальних валових витрат виплати процентів на суми векселів.

Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин випливає, що при придбанні позивачем акцій останнім у рахунок боргового зобов’язання були передані векселі, при настанні строку сплати яких такі векселі позивачем викупалися і, таким чином, фактично продовжувався строк погашення боргового зобов’язання за придбання акцій. Тобто, компенсація вартості цінних паперів (акцій) їх продавцю (витрати) позивачем фактично не була здійснена. А тому, позивач мав відображати операції з продовження терміну розрахунків за придбані акції у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами і не мав права застосовувати приписи п.п. 7.9.3 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на що він посилається у додаткових поясненнях до касаційної скарги. Підпункт 7.9.3. п. 7.9 ст. 7 цього Закону стосується оподаткування загальних операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями, зокрема коли процентними цінними паперами (процентними векселями) оформляється борг за придбані товари (роботи, послуги), тобто коли договірна вартість товарів (робіт, послуг) збільшується на суму процентів, нарахованих на суму номіналу такого векселя.

Неврахування такої позиції не вплинуло на правильність вирішення судом апеляційної інстанції даного спору.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.