К-14304/08 Про визнання недійсним свідоцтва та зобов’язання вчинити дії - 17.09.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року

у справі № 2а-173/07

за позовом Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним свідоцтва та зобов’язання вчинити дії, -

Лозівською ОДПІ у Харківській області було заявлено позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про сплату єдиного податку на 2007 рік та зобов’язання перейти на загальну систему оподаткування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2007 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2007 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі Лозівська ОДПІ у Харківській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2007 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Лозівська ОДПІ у Харківській області провела документальну планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) відповідача за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 137/17-210/2625818539 від 22 лютого 2007 року.

В акті перевірки було встановлено, що з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2004 року відповідач здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку.

До видів діяльності, які були заявлені відповідачем в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, були операції з нерухомістю (торгівля нерухомістю), посередництво в операціях з нерухомістю та інших видах майна, юридичні послуги, інформаційно-консультаційні послуги, консалтинг з питань управління.

В порушення вимог ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва (727/98) " відповідачем було перевищено у IV кварталі 2006 року граничний рівень обсягу виручки від провадження підприємницької діяльності на 65 750, 00 грн., яка виникала внаслідок отримання доходу від продажу квартири за АДРЕСА_1. Сума доход від продажу квартири в розмірі 565 750, 00 грн. не була відображена в звітах суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за договором № 5848 від 14 жовтня 2006 року відповідачем була придбана квартира (АДРЕСА_1) у громадянки ОСОБА_2. за ціною 20 021, 00 грн., а за договором від 10 листопада 2006 року № 5314 ця квартира була продана громадянину ОСОБА_3 за ціною 75 750, 00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем був перевищений граничний обсяг виручки від продажу квартири в рамках підприємницької діяльності, а тому його перебування на спрощеній системі оподаткування є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем був дійсно перевищений граничний обсяг виручки від продажу квартири в рамках підприємницької діяльності, однак державні податкові органи не мають повноваження на звернення до суду з вимогою про зобов’язання перейти на загальну систему оподаткування та визнання свідоцтва про сплату єдиного податку недійсним.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз положень п. 8 ст. 3, ст. 104, ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що суб’єкт владних повноважень може звернутись до суду з адміністративним позов лише у випадках, передбачених законодавством.

В Законі України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) не передбачено повноважень органів державної податкової служби на звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним свідоцтва про сплату єдиного податку та зобов’язання перейти на загальну систему оподаткування.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Встановлений нормативним актом обов’язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в зазначених випадках означає, що з настанням такого обов’язку він втрачає право на сплату єдиного податку, автоматично переходить на загальну систему оподаткування та зобов’язаний сплачувати податки, збори (обов’язкові платежі) в загальному порядку.

Натомість, органи державної податкової служби у випадку невиконання платником податку цих вимог мають повноваження відмовляти у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку та нарахувати платнику податку податки, збори (обов’язкові платежі) на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2007 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 228, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року.

Провадження у справі № 2а-173/07 за позовом Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва та зобов’язання вчинити дії закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.