Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року

та постанову господарського суду Запорізької області від 16.01.2007 року

у справі № 5/57-13/294/06-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альма ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В березні 2005 року позивач – ТОВ фірма "Альма ЛТД" звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 29.12.2004 року № 0001202303/2, яким до нього застосовані штрафні санкції в сумі 39605,25 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року, позовні вимоги ТОВ фірма "Альма ЛТД" задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким в позові відмовити.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення – без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу на АЗС № 2, яка розташована за адресою: Оріхівське шосе, 15, с. Степове та належить ТОВ фірма "Альма ЛТД", за результатами якої складено акт від 07.07.2004 року № 00001888/191-08260374-2304.

30.08.2004 року фахівцями цієї ж податкової інспекції складено акт № 08260404/2304 додаткової перевірки до акту перевірки від 07.07.2004 року № 00001888/191-08260374-2304.

Перевіркою встановлено, що на місці проведення розрахунків АЗС знаходились відомості, які підтверджують реалізацію позивачем в період з 01.07.2004 року по 07.07.2004 року паливно-мастильних матеріалів по безготівковому розрахунку без друкування розрахункового документу.

На підставі акта додаткової перевірки, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжяприйнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2004 року № 0001202303/0, яким позивачу згідно пунктів 1, 2 статті 3 та відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено суму податкового зобов’язання за платежем: штрафні (фінансові) санкції в розмірі 53566,50 грн.

За наслідками оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2004 року № 0001202303/2, яким до ТОВ фірма "Альма ЛТД" застосовані штрафні санкції в сумі 39605,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при реалізації нафтопродуктів по відомостях, розрахункової операції в розумінні статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не відбувається. Дані операції не могли здійснюватись із застосуванням РРО, оскільки оплата за товар здійснювалась платіжними дорученнями через банківську установу. Операції по передачі паливно-мастильних матеріалів не є розрахунковими, оскільки в даному випадку не здійснювалось розрахунку за готівкові кошти за бензин.

Однак колегія суддів по може погодитись з вказаною позицією судів, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції Закону України від 01.06.2000 року № 1776-ІІІ (1776-14) ) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

На території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника ( частина 1 ст.12 цього Закону).

Згідно частини 1 статті 13 названого Закону вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою КМ України від 18.02.2002 р. № 199 (199-2002-п) , уповноважено Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом встановлювати додаткові, порівняно із встановленими зазначеною постановою, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування.

Пунктом 2 Положення про Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, затвердженого постановою КМ України від 24.01.1997 р. № 81 (81-97-п) , чинною до скасування постановою КМ України від 21.12.2005 р. № 1231 (1231-2005-п) , зазначена Державна комісія визначена постійно діючим органом при Кабінеті Міністрів України.

Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 р. № 13 (vg013229-02) затверджені "Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій". Пунктом 15 цих Технічних вимог встановлено, що в режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному процесі: управління відпусканням пального; реєстрацію об’єму (в літрах) та вартості (у гривнях) відпущеного пального кожного найменування окремо за готівкою та кожною безготівковою формами оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного роздавального крана паливно-роздавальної колонки, а також для кожної замовленої дози – поточної інформації про об’єм відпущеного пального (у літрах) через цей роздавальний кран; дебетування платіжних карток; друкування платіжних чеків установленої форми, які додатково містять номери паливно-роздавальних колонок, через які здійснювалося відпускання пального, об’єм (у літрах ) і вартість (у гривнях) фактично відпущеного пального. При попередній оплаті (оплата пального, яка проводиться перед початком його відпускання) друкування чека повинно здійснюватися до початку відпускання пального, при оплаті за фактично відпущене пальне – після закінчення його відпускання (встановлення роздавального крана в паливно-роздавальну колонку) (пункт 16 Технічних вимог).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що операції по відпуску пального на АЗС, в тому числі попередньо оплаченого, повинні проводитися через реєстратор розрахункових операції, який відповідає спеціально встановленим вимогам щодо конструкції, забезпечує реєстрацію відпускання пального та виключає можливість останньої без фіксації фіскальним блоком інформації про об’єм відпущеного пального та його вартості.

З огляду на це, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідає встановленим обставинам справи.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а тому оскаржені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 КАС України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене вище, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя задовольнити.

Скасувати ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року та постанову господарського суду Запорізької області від 16.01.2007 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в позові ТОВ фірма "Альма ЛТД" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 29.12.2004 року № 0001202303/2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.