Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року

у справі № 2-24/7391-2007А

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

про визнання нечинними рішень, -

Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1. було заявлено позов до ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання нечинними рішення про застосування фінансових санкцій № 000273233/0 від 20 жовтня 2006 року, рішення про застосування фінансових санкцій № 1735/П/23 від 20 жовтня 2006 року та податкового повідомлення – рішення № 000273233/0 від 20 жовтня 2006 року.

Постановою господарського суду АР Крим від 23 липня 2007 року позов задоволено частково.

Визнано нечинним рішення про застосування фінансових санкцій № 000273233/0 від 20 жовтня 2006 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 70, 00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року постанову господарського суду АР Крим від 23 липня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду АР Крим від 23 липня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року в частині задоволення позовних вимог, в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА в АР Крим провела перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу магазину, що належить фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1., за результатами якої було складено акт № 000962/233/2442708568/295 від 03 жовтня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення, зокрема, п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало вираз у невідповідності суми готівкових коштів сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на 98, 00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим прийняла рішення про застосування фінансових санкцій № 000273233/0, яким на підставі п. 6 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосувала до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 565, 00 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнаючи нечинним рішення про застосування фінансових санкцій № 000273233/0 від 20 жовтня 2006 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 70, 00 грн., виходив з того, що сума невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, складає 82, 00 грн., а тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" рішенням про застосування фінансових санкцій № 000273233/0 від 20 жовтня 2006 року в розмірі 70, 00 грн. є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відповідальність за порушення вищезазначених вимог передбачена в ст. 22 цього ж Закону, відповідно до якої у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Згідно акту перевірки та опису готівкових коштів на місці проведення розрахунків, складеному при проведенні перевірки та підписаному продавцем ОСОБА_2 без зауважень, загальна сума готівкових коштів на місці проведенні розрахунків складає 98, 00 грн.

Відповідно до денного звіту реєстратора розрахункових операцій підсумкова сума розрахункових операцій складала 16, 00 грн.

Таким чином, невідповідність сумі готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, складає 82, 00 грн.

При цьому відповідачем не було доведено те, що сума готівкових коштів на місці проведенні розрахунків згідно опису не включала в себе 14, 00 грн. контрольної закупки.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність застосування до позивача суми штрафних санкцій на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" рішенням про застосування фінансових санкцій № 000273233/0 від 20 жовтня 2006 року в розмірі 70, 00 грн .

Доводи касаційної скарги вищевикладене не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду АР Крим від 23 липня 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.