Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Головчук С.В.

Заїки М.М.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Міненку І.М.,

у відсутності сторін та їх представників,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 17 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі міста Львова про призначення пенсії, -

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі міста Львова про призначення пенсії державного службовця.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 17 листопада 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 17 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що загальний стаж роботи позивача на момент досягнення пенсійного віку (06 жовтня 1997 року) становив більше 38 років, у тому числі більше 20 років - державної служби. При звільненні з роботи у 1997 році позивач не перебував на державній службі і йому було призначено пенсію на загальних підставах "за віком" відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

20 липня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі міста Львова з заявою про переоформлення пенсії на пенсію державного службовця, на що отримав відмову.

Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що право на призначення пенсії державного службовця в осіб, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, що належать до категорії посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", в редакції від 16 січня 2003 року, виникає лише з часу введення в дію зазначених змін. Позивач не має права на одержання пенсії за цим законом, оскільки пенсію отримує за Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , а Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" від 16 січня 2003 року (432-15) не передбачає перерахунку пенсій, призначених за нормами інших законів, та не має зворотної дії в часі.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції від 21 травня 1997 року), що діяла на момент призначення пенсії позивачу, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

Зазначена норма не передбачала умови перебування на державній службі на час звернення за призначенням пенсії, а тому позивач на момент досягнення пенсійного віку мав право на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про переоформлення пенсії з одного виду на інший, тобто з пенсії за віком, яку він отримує відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та яка йому призначена з 06 жовтня 1997 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , а посилання судів на те, що норми Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" від 16 січня 2003 року (432-15) не поширюються на позивача є необґрунтованими, адже в позовній заяві він посилається не на статтю 37-1, а на статтю 37 зазначеного Закону, яка діяла під час виходу його на пенсію, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано до 15 числа, включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки з відповідною заявою позивач звернувся 20 липня 2006 року, то перевести ОСОБА_1. на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" (3723-12) слід з 01 серпня 2006 року.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 17 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2007 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі міста Львова перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" (3723-12) з 01 серпня 2006 року.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.