Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Брайка А.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Теплоенергія"

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2006

у справі № 5/60/06-АП господарського суду Запорізької області

за позовом прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя

до 1. закритого акціонерного товариства "Теплоенергія",

2. закритого акціонерного товариства "Капітал-Т"

про визнання недійсним договору та стягнення до Державного бюджету України об'єкту нерухомості

Постановою господарського суду Запорізької області від 07.04.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2006, позов задоволено: визнано недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР договір від 15.01.2002 купівлі-продажу господарського боксу для дільниці теплових мереж, інвентарний номер НОМЕР_1, розташованого по вул. Задніпровській, 5 в м. Запоріжжі, укладений між ЗАТ "Теплоенергія" та ЗАТ "Капітал-Т"; стягнуто з ЗАТ "Капітал-Т" в доход Державного бюджету України вказаний об'єкт нерухомості.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт укладення спірного договору в лютому 2002 року з метою вилучення господарського боксу з акту опису та арешту майна ЗАТ "Тепло енергія" від 31.01.2002 та уникнення стягнення податкового боргу цього підприємства в розмірі 1861029,18 грн. за рахунок майна.

В касаційній скарзі ЗАТ "Теплоенергія" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд, вважаючи, що судами попередніх інстанцій порушено ст. 48 ЦК УРСР, ст.ст. 25, 26, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у хортиць кому районі м. Запоріжжя просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 15.01.2002 ЗАТ "Капітал-Т" не пройшло державну реєстрацію, яка відбулася тільки 29.01.2002, не мало печатки, а договір купівлі-продажу від 15.01.2002 купівлі-продажу господарського боксу для дільниці теплових мереж, інвентарний номер НОМЕР_1, розташованого по вул. Задніпровській, 5 в м. Запоріжжі був укладений в лютому 2002 року. На цей час на майно ЗАТ "Теплоенергія" був накладений арешт, а ВДВС Хортицького району м. Запоріжжя був складений акт опису майна від 31.01.2002, до якого увійшов і зазначений господарський бокс, на виконання наказів господарського суду про стягнення з цього підприємства заборгованості, в тому числі і перед бюджетами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Факт укладення спірного договору в лютому 2002 року з внесенням до договору неправдивих відомостей щодо дати укладення встановлений вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2005 у кримінальній справі по звинуваченню громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які уклали спірний договір від імені ЗАТ "Теплоенергія" та ЗАТ "Капітал-Т", за статтями 366 частина 2, 364 частина 2, 368 частина 1 Кримінального кодексу України (2341-14) . Відповідно до частини 2 ст. 72 КАС України цей факт має преюдиційне значення при розгляді судом даної справи.

За умовами договору ціна продажу господарського боксу склала 89,34 грн., включаючи ПДВ, при дійсній ринковій вартості цього майна, визначеної експертним шляхом, - 24270,00 грн. ( разом з ПДВ).

З огляду на викладені факти суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що вказаний договір укладався з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки був спрямований на порушення законного інтересу держави на отримання задоволення вимоги про погашення податкового боргу ЗАТ "Теплоенергія", розмір якого складав 1861029,18 грн., за рахунок майна цього підприємства.

Разом з тим, після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України (436-15) ( ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) ) правові наслідки укладення договору з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ст. 48 ЦК УРСР, виведені з-під цивільно-правового регулювання. Аналогічні правові наслідки з 1 січня 2004 року встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, а згідно положень статей 238 та 239 цього Кодексу вони мають характер адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на те, що договір (правочин), що суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок та в силу частини 2 статті 215, статті 228 ЦК України є нікчемним, після 1 січня 2004 року вимоги, пов'язані з недійсністю такого договору (правочину), є вимогами про застосування встановлених законом правових наслідків укладення такого договору (правочину).

Пунктом 5 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України (436-15) передбачено, що положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Судами попередніх інстанцій наведені вимоги взяті до уваги, однак не були; суд застосував санкції, передбачені нечинною на час ухвалення судових рішень статтею 49 ЦК УРСР.

Неправильне застосування судом норм матеріального права призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що відповідно до статті 229 КАС України є підставою для їх скасування та з врахуванням того, що обставини справи встановлені правильно і повно, - для ухвалення нового рішення про відмову в позові з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Теплоенергія" задовольнити частково, скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 07.04.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2006, в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.