Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Панченка О.Н., Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О.,

Весельської Т.Ф., Сороки М.О.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про зобов’язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги за 2006-2007 роки як дитині війни, -

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог вказував, що він відноситься до категорії "діти війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що такі виплати йому не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, просив зобов’язати відповідача здійснити ці нарахування за 2006- 2007 роки та стягнути з останнього на його користь 2733,30 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року, позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного Фонду України в Советському районі м. Макіївки Донецької області просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

За таких підстав судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня 2007 року є обґрунтованими.

Також судами першої та апеляційної інстанцій правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На час виникнення спірних правовідносин, в тому числі і станом на 09 липня 2007 року, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Советському районі м. Макіївки Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.