Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Сороки М.О.,

при секретарі

судового засідання: Коваль В.О.,

за участю:

- представника позивача - Щеглова Є.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2,

на постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2008 року

у справі №2а-110/07(22а-1257/08)

за позовом ОСОБА_2

до Сімферопольської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим,

за участю третьої особи - Сімферопольського районного відділу земельних ресурсів,

про скасування розпорядження в частині,

У березні 2007 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач), звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати нечинним пункт 6.2 Розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим (далі - Сімферопольська райдержадміністрація, відповідач) №2546 від 29 грудня 2006 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що керуючись "Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" (далі - Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року, ОСОБА_2 ініціювала зміну цільового призначення ділянки, яка є її власністю, шляхом звернення до Мирнівської сільської ради з клопотанням про погодження розміщення на земельній ділянці об'єктів (автостоянки торгівельного комплексу), призначених для обслуговування членів територіальної громади району, тому при розробленні, погодженні та затвердженні проекту землеустрою не відбувалось вилучення або викуп земельної ділянки, а саме зміна цільового призначення земельної ділянки, відповідно до пункту 3 статті 20 Земельного кодексу України та Порядку. Отже, як вважає позивач, у даному випадку втрати сільськогосподарського виробництва не підлягають сплаті, як це визначено у проекті землеустрою, що затверджений відповідачем.

Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2007 року позовні вимоги задоволено.

Постановою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2008 року постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_2 у позові відмовлено.

В касаційній скарзі, ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 (далі -ОСОБА_1, представник позивача, скаржник), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду попередньої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги представника позивача, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки серія ЯГ №329994, серія ЯГ №329993, серія ЯГ №329992 виданих 22 грудня 2006 року ОСОБА_2 належать земельні ділянки, площею відповідно 0,9577га, 0,9577га та 0,9577га, розташовані на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим та придбані позивачем за договорами купівлі-продажу від 15 грудня 2006 року у колишніх власників земельних часток (паїв) колективного сільськогосподарського підприємства "Пригородне" ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Цільове призначення вказаних земельних ділянок є ведення особистого селянського господарства (а. с. 63-65).

Розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації №2546-р від 29 грудня 2006 року затверджено проект землеустрою для зміни цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_2 для будівництва і експлуатації автостоянки торгівельного комплексу, призначеного для обслуговування мешканців територіальної громади району на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району.

Зазначені земельні ділянки об'єднано у одну ділянку 2,8732га та дозволено позивачу використовувати для будівництва експлуатації автостоянки торгівельного комплексу, призначеного для обслуговування мешканців територіальної громади району.

Зобов'язано ОСОБА_2 в місячний строк зробити замовлення у Сімферопольський районний відділ по земельних ресурсах на заміну державного акту про право власності на землю. У двомісячний строк після затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2 зобов'язано відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва у сумі 1702200 грн. та отримати дозвіл на зняття і переніс ґрунтового покрову земельної ділянки відповідно до Наказу Держкомзему України від 04 квітня 2005 року №1 (а.с. 72).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог апеляційний суд правомірно послався на ст. 207 Земельного кодексу України та Постанову Кабінету Міністрів України №1279 від 17 листопада 1997 року (1279-97-п) "Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню.

Переліченими нормативно-правовими актами визначено наслідки погіршення якості угідь в тому числі спричинених діяльністю громадян та визначено порядок розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва.

В подальшому на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1279 від 17 листопада 1997 року (1279-97-п) було складено суму втрат які підлягають відшкодуванню, а саме - 1732200 грн. (а.с.51). Вказаний розрахунок з позивачем погоджено та останньою підписано.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у випадку зміни цільового призначення земельної ділянки за ініціативою його власника відбувається саме вилучення сільськогосподарських угідь з категорії земель сільськогосподарського призначення для потреб не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом. Така позиція суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 22, 23, 33, 207 Земельного кодексу України.

Касаційна скарга не спростовує висновків суду апеляційної інстанції. Оскаржуване судове рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому зміні або скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.