Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області про визнання незаконними дій, стягнення доплати до пенсії дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року,

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2006 року.

Позивачка зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки з 01 січня 2006 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2008 року позов задоволено частково: визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області протиправною; стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області на користь ОСОБА_1 доплату до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі 742 грн 64 коп.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року змінено постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2008 року в частині розподілу судових витрат: стягнуто з Державного бюджету України на користь Борисової Р. Г. судові витрати у сумі 01 грн 70 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1938 року народження, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачки повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивачка має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

Крім того, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України, суди дійшли правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачці необхідно здійснювати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Крім того, враховуючи приписи ст. 94 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.