К-1836/07 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 22.05.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2006, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2006, позов СПД ОСОБА_1 задоволено. Визнано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялті №0001571701/0 від 31.07.2006 нечинним.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив у задоволенні скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2003 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт №1689/17-1/2417008816 (134/1701/2417008816) від 18.07.2006.

За висновками акта перевірки, підставою для донарахування податку на додану вартість за період з квітня 2005 року - березень 2006 року у загальній сумі 53225 грн. стало те, що 28.04.2005 позивачу видано за його заявою від 19.04.2005, свідоцтво платника податку на додану вартість, а тому з цього часу був зобов'язаний до оподаткування за загальною системою оподаткування та надавати декларацію по цьому податку. Заява ОСОБА_1 від 29.04.2005 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість була складена не за встановленою формою і тому не задоволена, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за заявою від 09.04.2006.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що за несплату податку до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 26269,80грн., та за не подачу декларацій з податку на додану вартість 1870 грн., а всього у сумі 28139,80грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001571701/0 від 31.07.2006, яким за порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 і пп.7.8.1 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", донараховано податок на додану вартість у сумі 53225 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 28139,80 грн., а всього на суму 81364,80 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.04.2005 податковим органом виписано свідоцтво №51156196 про реєстрацію позивача платником податку на додану вартість, яке останнім не було отримано.

29.04.2005 позивач надав податковому органу заяву про визнання недійсною раніше поданої заяви про реєстрацію його платником податку на додану вартість, повторно відповідна заява була подана 09.03.2006.

Згідно свідоцтв про сплату єдиного податку, довідок та звітів позивача вбачається, що 20.12.2004 і 01.01.2006 позивач отримав свідоцтва платника єдиного податку на 2005 рік і 2006 рік та щоквартально, у тому числі після виписки 28.04.2005 податковим органом свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, надавав податкову звітність як платник єдиного податку, та фактично сплачував єдиний податок у період квітень 2005 року - березень 2006 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено добровільну реєстрацію платником податку на додану вартість - за власним бажанням особи, та обов'язкову реєстрацію - у випадках встановлених законом, у тому числі підпунктом 2.3.1 цього Закону, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 9.5 цього ж Закону податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.

Пунктом "в" п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку. Анулювання реєстрації на підставі, визначеної у підпунктах "б"-"ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а"-"б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в"-"г" цього пункту. Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації. Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання.

Враховуючи, що ні Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ні Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000 (z0208-00) , зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429 (z0208-00) , не містять такої підстави для відмови у виключенні з реєстру платників податку на додану вартість, як надання заяви не за встановленою формою, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що, за відсутності інших підстав, відповідач був зобов'язаний здійснити анулювання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість за першою поданою позивачем заявою.

Вірними є і висновки суди попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов'язку оподатковувати операції за загальною системою оподаткування та надавати податкові декларації з податку на додану вартість у періоді, за який відповідачем здійснено таке донарахування та застосовано штрафні санкції як за несплату цього податку, так і за не подачу декларацій, оскільки він знаходився на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 без змін.