Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Гашицького О.В.

Головчук С.В.

Заїки М.М.

Мойсюка М.І.

при секретарі судового засідання Міненку І.М.,

у відсутності сторін та їх представників,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чемеровецького управління праці та соціального захисту населення Чемеровецької районної державної адміністрації про перерахунок стажу державного службовця, -

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чемеровецького управління праці та соціального захисту населення Чемеровецької районної державної адміністрації про перерахунок стажу державного службовця. Просила суд зобов'язати відповідача зарахувати до стажу державної служби період її безперервної роботи з 13 грудня 1983 року по 14 липня 1994 року та перерахувати надбавку за вислугу років і направити дані розрахунки управлянню Пенсійного фонду України в Чемеровецькому районі. Також просила стягнути з Чемеровецького управління праці та соціального захисту населення недоплачену їй пенсію з 04 жовтня 2005 року на час розгляду справи судом.

Постановою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2006 року позов задоволено. Зобов'язано Чемеровецьке управління праці та соціального захисту населення здійснити перерахунок стажу державного службовця ОСОБА_1 з врахуванням роботи починаючи з 1983 року для отримання пенсії з 10 квітня 2005 року. Зробити перерахунок різниці неотриманої пенсії з 04 жовтня 2005 року по день винесення рішення.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2006 року скасовано постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2006 року, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2006 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2006 року залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 13 грудня 1983 року працювала на посаді секретаря-діловода при Чемеровецькому районному виконавчому комітеті. З цієї посади вона була звільнена 18 травня 1992 року в зв'язку з переводом в Чемеровецьку районну державну адміністрацію, де з 19 травня 1992 року обіймала посаду секретаря керівника Чемеровецької райдержадміністрації. 14 липня 1994 року позивач звільнена з посади секретаря керівника Чемеровецької райдержадміністрації в зв'язку з ліквідацією органів районної державної адміністрації, а 19 липня 1994 року призначена на посаду відповідального секретаря комісії по реабілітації райвиконкому. В подальшому ОСОБА_1 працювала на різних посадах, що відносяться до державної служби.

Для нарахування позивачу пенсії Чемеровецьке управління праці та соціального захисту населення подало в управління Пенсійного фонду в Чемеровецькому районі довідку про стаж її роботи державного службовця, проте не зарахувало в цей стаж період її роботи з 13 грудня 1983 року по 18 травня 1992 року на посаді секретаря - діловода при Чемеровецькому райвиконкомі та період роботи з 19 травня 1992 року по 14 липня 1994 року на посаді секретаря керівника Чемеровецької райдержадміністрації, що суттєво впливає на розмір надбавки за вислугу років.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновків листа Головного управління державної служби України від 17 квітня 2006 року № 3261/11-06 про те, що перехід громадянки ОСОБА_1 з посади керівника Чемеровецької райдержадміністрації на посаду відповідального секретаря комісії по реабілітації Чемеровецького райвиконкому і період її роботи з 13 грудня 1983 року по14 липня 1994 року на посаді секретаря керівника Чемеровецької райдержадміністрації може бути зараховано до стажу державного службовця.

Скасувавши постанову суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посади секретаря-діловода та секретаря керівника в переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби згідно п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, не значаться.

Відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (283-94-п) , до стажу державної служби зараховуються періоди роботи на посадах службовців в органах, зазначених в п.2 цього Порядку та додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони займали посади державних службовців.

Згідно роз'яснення Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України від 14 січня 2000 року під терміном "просування по службі" розуміється безпосередній перехід з посади службовця на посаду державного службовця у період роботи в державних органах, які передбачені пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби та додатку до нього, а у разі переходу після 01 січня 1994 року за умови, що перехід (переведення) відбувся через конкурс.

При цьому до стажу роботи державної служби зараховуються всі періоди безпосередньої роботи службовцем у державних органах, що передбачені пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби та додатку до нього, які передували переходу на посаду державного службовця до 08 червня 1995 року.

Таким чином, оскільки посада секретаря-діловода та секретаря керівника не відноситься до посад державних службовців і не передбачає прийняття присяги та присвоєння рангу, а прийняття позивача на посаду відповідального секретаря комісії по реабілітації райвиконкому не може вважатись переведенням, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, відмовивши в позові.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли судом апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2006 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.