Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача - Компанейцева С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2008 року

у справі № 2-24/7629-2006А

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Чичкіна Ігоря В'ячеславовича

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступник - Державна податкова інспекція у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим)

про визнання нечинними податкового повідомлення - рішення та рішення, -

Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. було заявлено позов до Сімферопольської МДПІ про визнання нечинними податкового повідомлення - рішення № 0000241701/0 від 22 лютого 2006 року та рішення № 0000132303 від 22 лютого 2006 року.

Постановою господарського суду АР Крим від 16 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду АР Крим від 26 листопада 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2008 року, в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Сімферопольська МДПІ провела комплексну планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період 01 квітня 2003 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 16/17-01/2636719013 від 10 лютого 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало вираз у тому, що позивачем не була проведена через реєстратор розрахункових операцій із роздрукуванням відповідного розрахункового документу сума готівкових коштів в розмірі 147 465, 02 грн., отримана від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2. за реалізовані йому продукти харчування (молочна продукція, хліб тощо); п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало вираз у невідповідності фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій на документах, роздрукованих на реєстраторах розрахункових операцій, даним реєстраційних документів на ці реєстратори розрахункових операцій в період з 01 січня 2003 року по 30 вересня 2005 року; п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало вираз у нероздрукуванні фіскальних звітних чеків № 1790 по № 1792 та незберіганні їх у книги обліку розрахункових операцій за період з 12.06.03 року по 16.06.03 року; п. 10 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало вираз у нероздрукуванні на реєстраторі розрахункових операцій та у незберіганні контрольних стрічок за період з 12.06.03 року по 16.06.03 року; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян"; підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз у завищенні валових витрат за 09 місяців 2005 року на 6 215, 00 грн., які не підтверджені відповідними документами, що призвело до зменшення чистого оподатковуваного прибутку на 11 000, 00 грн. та несплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 220, 10 грн.

22 лютого 2006 року Сімферопольська МДПІ на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132303, яким згідно з п. 1, п. 2, п. 4, п. 5 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосувала до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 738 515, 10 грн. (737 325, 10 грн. застосовані на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", 680, 00 грн. застосовані на підставі п. 2 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", 340, 00 грн. застосовані на підставі п. 4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", 170, 00 грн. застосовані на підставі п. 5 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг") та податкове повідомлення - рішення № 0000241701/0, яким позивачу визначила суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3 220, 10 грн., у тому числі 3 220, 10 грн. - основний платіж.

Рішення судів попередніх інстанцій головним чином мотивовані тим, що висновки акта перевірки спростовуються матеріалами справи, а сам акт перевірки не може слугувати доказом порушень позивачем через численні порушення процедури проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Спростовуючи висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що в книзі обліку доходів та витрат позивача (за формою 10 додаток № 10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (z0064-93) (із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 року № 17) за період, що був предметом перевірки, не відображені операції реалізації продуктів харчування суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2., а дані книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (z0233-97) , не можуть підтверджувати факт надходження готівкових коштів до позивача від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2. в рахунок оплати за продукти харчування. При цьому позивач не міг провести суму заборгованості за реалізовані товари перед суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2., що було встановлено в ухвалі господарського суду АР Крим від 21 серпня 2007 року у справі № 2-25/9033.1-2007 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2. про стягнення заборгованості, яка набрала законної сили, оскільки в п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" міститься вимога щодо проведення через реєстратор розрахункових операцій лише фактично отриманої готівки.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем порядку проведення перевірки з урахуванням того, що відповідачем мала бути проведена комплексна планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем, однак перевірка фактично була проведена не за місцем знаходження позивача, тобто був порушений порядок проведення виїзної перевірки, встановлений в ч. 1 ст. - 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Відповідачем була порушена тривалість проведення планової виїзної перевірки, встановлена в ч. 9 ст. 11-1 вищезазначеного Закону. Перевірка була проведена на підставі документів, які позивач не надавав з урахуванням того, що згідно почеркознавчої експертизи № 411 від 21 серпня 2007 року опис документів та додатковий опис документів, наданих для проведення перевірки в Сімферопольську МДПІ, підписаний не ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, акт перевірки не може слугувати носієм доказової інформації, оскільки ця інформація була отримана з порушенням процедури, що може вплинути на об'єктивність цієї інформації.

Крім того, суди попередніх інстанцій також дійшли вірного висновку про те, що акт перевірки позивача, на підставі якого було прийняті оспорювані рішення, не може слугувати також доказом порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало вираз у невідповідності фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій на документах, роздрукованих на реєстраторах розрахункових операцій, даним реєстраційних документів на ці реєстратори розрахункових операцій в період з 01 січня 2003 року по 30 вересня 2005 року, оскільки ці порушення були встановлені відповідачем за період, що не був предметом перевірки, і акт перевірки в цій частині не відповідає вимогам підпункту 2.4.2 п. 2.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (z0925-05) .

При цьому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність висновків акта перевірки про порушення позивачем вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян", підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням того, що згідно висновку судово - бухгалтерської експертизи (комісійної) від 14 грудня 2006 року, проведеної в рамках даної справи, валові витрати позивача за 9 місяців 2005 року в сумі 534 734, 00 грн. підтверджуються відповідними первинними документами, сума валового доходу за 9 місяців 2005 року складає 519 257, 00 грн., сума збитку складає 15 477, 00 грн., а висновки акта перевірки про заниження чистого доходу та завищення валових витрат не підтверджені первинними та іншими документами в розрізі завищення позивачем валових витрат і в цій частині не відповідають вимогам п. 1.7, підпункту 2.3.2 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (z0925-05) , і не можуть бути підставою для нарахування податкового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про неправомірність оспорюваних рішень.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.