Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року та постанову Охтирського міськрайонного суду від 24 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2008 роки,

02.09.2008р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області про зобов'язання відповідача нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки.

Позивачка зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що розмір виплаченого їй підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим законом, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2008 року позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 на відшкодування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік та 7 місяців 2008 року відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) - 2 120 грн. 70 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року скасовано постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2008 року. Позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 99 КАС України.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1938 року народження, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV (3367-15) було внесені такі зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) : виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету"

Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) не були визнані неконституційними.

Порядок запровадження у 2006 році пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Кабінетом Міністрів України визначений не був.

Таким чином у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік.

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судами встановлено, що підвищення в такому розмірі виплачувалось позивачці щомісячно з 01 січня 2008 року.

Положення п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача підвищення до пенсії за 2007 рік та перші 7 місяців 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з огляду на рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку стосовно періоду нарахування підвищення до пенсії за весь 2007 рік та 7 місяців 2008 року, оскільки положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.

Доводи касаційної скарги про те, що з 22 травня 2008 року підвищення до пенсії повинне виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року (530-2008-п) , не приймаються колегією суддів.

Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року (530-2008-п) , є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Посилання скаржника на те, що законом не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються колегією суддів, оскільки згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Разом із тим заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка звернулась до суду з позовом 02 вересня 2008 року.

Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачкою було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав до 02 вересня 2007 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції відносно того, що підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду відсутні, оскільки позивачка не повинна слідкувати за правильністю нарахування та виплати періодичних виплат.

Проте, на думку колегії суддів, доводи позивачки щодо необізнаності не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що права позивачки підлягають захисту з 02 вересня 2007 року.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області без задоволення.

Змінити резолютивну частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року, виклавши абзац 4 в такій редакції:

" Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищення її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 02 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.".

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.