К-6604/09 Про визнання незаконною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги - 08.09.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області, треті особи: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, Міністерство праці та соціальної політики України, про визнання незаконною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, -

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області про визнання незаконною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2004-2007 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є ветераном війни – учасником війни, а тому відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач у 2004-2007 роках відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки провів їй виплату цієї допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено статтею 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті такої допомоги має керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , просила стягнути з відповідача на свою користь суму недоплаченої грошової допомоги за 2004-2007 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 19 серпня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області по недоврахуванню й невиплаті у 2004-2007 роках разової щорічної грошової допомоги ОСОБА_1 як ветерану – учаснику війни.

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, як ветерана учасника війни, недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2004-2007 роки у сумі 3425,74 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року постанову Брянківського міського суду Луганської області від 19 серпня 2008 року скасовано.

Визнано незаконною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 в 2004, 2007 роках щорічної разової грошової допомоги в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області за рахунок коштів держбюджету України недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007 роки у загальній сумі 2029,25 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу виконавчий комітет Брянківської міської ради Луганської області та Головне управління державною казначейства України у Луганській області вважають, що постановлені у справі рішення винесені з порушенням норм матеріального права. Просять в задоволенні касаційної скарги відмовити та скасувати рішення попередніх судових інстанцій, постановивши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги та письмові заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що позивач є ветераном - учасником війни і має право на щорічну одноразову допомогу до 05 травня.

При цьому відповідач виплатив їй зазначену допомогу згідно з Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки в таких розмірах: у 2004 році – не виплачував, за 2005 рік –50,00 грн., за 2006 рік –50,00 грн., та за 2007 рік – 55,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачеві недоплаченої грошової допомоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Проте з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне.

Статтею 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

Такі виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам війни здійснюються у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Водночас щодо такого права позивача на 2004 рік, то Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) зазначені виплати учасникам війни передбачені не були, а тому підстави для здійснення відповідних виплат у цей період були відсутні. Законами України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) встановлено виплати зі щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) учасникам війни, до яких відноситься позивач, встановлювались в розмірах: у 2005 році-50 грн., у 2006 році - 50 грн.

При цьому зазначені Закони України, в періоди з 05 травня по 30 вересня відповідних років, протягом яких позивач міг отримати грошову допомогу в порядку, визначеному частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не були визнані неконституційними. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) учасникам війни була передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги у 2007 році в розмірі 55 грн. і зупинена дія частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 вищенаведеного Закону України. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), окремі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Але зазначене рішення Конституційного Суду України було постановлено після виплати цієї допомоги позивачу в 2007 році.

Отже, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня кожного року) відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень суди допустили порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення незаконних судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 19 серпня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року у справі в частині задоволення позову – скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області, треті особи: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, Міністерство праці та соціальної політики України, про визнання незаконною бездіяльності суб’єктів владних повноважень та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2004, 2007 роки – відмовити.