Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області про нарахування допомоги дитині війни,

31 липня 2008 рокуОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки.

Позивачка зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2007 роки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2009 року, позов задоволено частково: визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області протиправною; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1. з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, щоОСОБА_1, 1943 року народження, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачки повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання скаржника на те, що законом не визначено які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення не приймаються колегією суддів, оскільки згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

Крім того, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України, суди дійшли правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.