Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів Головчук С.В.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Розваляєвої Т.С.

при секретарі Шевченко Ю.В.,

за участю прокурора - Комаси О.Ю., представників позивача- ОСОБА_1., ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про спонукання до перерахунку пенсії по інвалідності, -

У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання незаконною відмови у перерахунку пенсії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2007 було задоволено позов ОСОБА_3

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 змінено зазначену постанову суду першої інстанції в частині дати, з якої слід проводити перерахунок пенсії, в іншій частині дану постанову залишено без змін.

Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи за захворюванням, пов'язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, належить до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом війни.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неможливості перерахунку пенсії позивачу у майбутньому у разі підвищення мінімальної пенсії за віком, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача у майбутньому, а відповідно до вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, - 2210-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про спонукання до перерахунку пенсії по інвалідності - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.