Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного від 20 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати доплату до пенсії,

27 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 року.

Позивачка зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки з 09 липня 2007 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного від 20 березня 2008 року, позов задоволено: визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька протиправною; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька нарахувати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька судовий збір на користь позивача у сумі 3 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1938 року народження, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачки повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

Крім того, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України, суди дійшли правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати з 09 липня 2007 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Разом із тим відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року суд стягнув з Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька судовий збір на користь позивача у сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки рішення у справі було ухвалене на користь Давиденко Валентини Василівни, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції помилки суду першої інстанції не виправив.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька задовольнити частково.

Змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року, виклавши абзац 4 його резолютивної частини в такій редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України судовий збір на користь ОСОБА_1в сумі 3 грн. 40 коп.".

В цій частині ухвалу Донецького апеляційного адміністративного від 20 березня 2008 року скасувати.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного від 20 березня 2008 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.