К-23843/08 Про визнання нечинним та скасування наказу Міністерства культури і туризму України від 24 січня 2006року №19 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток" - 20.05.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Печерської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року у справі №18/162-а за позовом Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до Міністерства культури і туризму України, треті особи - Державна служба з питань національної культурної спадщини, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, Головне управління охорони культурної спадщини, за участю фізичної особи ОСОБА_1, про визнання нечинним та скасування наказу Міністерства культури і туризму України від 24 січня 2006року №19 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України", -

У березні 2006 року Печерська районна у м. Києві державна адміністрація звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства культури і туризму України про визнання нечинним та скасування наказу від 24.01.2006р. №19 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України", яким занесено колишній прибутковий будинок на вул.. Червоноармійській, 37 у м. Києві до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією - пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що оскаржуваний наказ відповідача суперечить Закону України від 08.06.2000 року №1805-ІІІ "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) та прийнятим на його виконання нормативним актам, оскільки будинок на вул. Червоноармійській, 37 у м. Києві втратив свою автентичність, є гостроаварійним і підлягає знесенню.

Постановою Господарського суду м. Києва від 27 листопада 2006 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі Печерська районна у м. Києві державна адміністрація просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції яку вважає законною та обґрунтованою.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, як законну та обґрунтовану, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції приймаючи постанову про скасування Наказу Міністерства культури і туризму України від 24.01.2006 р. № 19 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", мотивував своє рішення тим, що на момент видання Міністерством культури і туризму України зазначеного наказу, будинок на вул.. Червоноармійській, 37 у м. Києві знаходився в аварійному стані та був непридатним для експлуатації, тобто фактично був зруйнованим, а тому згідно норм ст. 15 Закону України "Про охорону культурної спадщини", якою встановлено, що вилучення пам'ятки з Реєстру здійснюється, зокрема, у разі якщо пам'ятку зруйновано, даний об'єкт нерухомості не міг бути включеним до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що на момент аварії 22.07.2003 р. будинок на вул. Червоноармійській, 37 у м. Києві вже належав до об'єктів культурної спадщини, як нововиявлена пам'ятка архітектури, яка відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) , підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону та вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого рішенням відповідного органу охорони культурної спадщини, та є такою, що забороняється зносити.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" нерухомий об'єкт культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Статтею 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.

Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1760 "Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" (1760-2001-п) повноваження щодо занесення пам'яток архітектури та містобудування, садово-паркового і монументального мистецтва (пов'язаних з архітектурними пам'ятками, комплексами, ансамблями), а також ландшафтних пам'яток до Державного реєстру нерухомих пам'яток України надані Державному комітетові будівництва, архітектури та житлової політики, а не відповідачу, якому надані повноваження лише щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України археологічних та історичних пам'яток, а також пам'яток монументального мистецтва (не пов'язаних з архітектурними пам'ятками, комплексами, ансамблями), до яких житловий будинок №37 по вул.Червоноармійській, 37 в м. Києві не належить.

Судом встановлено, що 22 липня 2003 року сталося обвалення несучих конструкцій - фасадної стіни будинку та перекриття частини трьох квартир №№;17, 21, 25 житлового будинку №37 на вул. Червоноармійській в м. Києві (будова початку 20-ого століття), що підтверджується Актом розслідування причин аварії, що сталася 22.07.2003р. в 04-20год. на житловому будинку по вул.. Червоноармійській, 37 в Печерському районі м. Києва, який відноситься до комунальної власності Печерського району та знаходиться на балансі та технічному обслуговуванні ЖЕО №608.

Факт руйнування в 2003 році житлового будинку №37 на вул. Червоноармійській ніким зі сторін не оспорюється.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.08.2003р. №1613 "Про подальші дії з ліквідації аварії на будинку №37 по вул. Червоноармійській" затверджено вищевказаний Акт розслідування причин аварії, та визнано житловий будинок №37 по вул. Червоноармійській гостроаварійним, непридатним для проживання та експлуатації, та таким, що підлягає зносу.

Зазначене розпорядження міськдержадміністрації про визнання житлового будинку №37 по вул. Червоноармійській гостроаварійним, непридатним для проживання та експлуатації та таким, що підлягає зносу - ніким не скасовано

Рішенням 5-ї сесії 24-ого скликання Печерської районної у м. Києві ради від 22.07.2004р. №89, з подальшими змінами внесеними рішенням 8-ї сесії 4-ого скликання Печерської районної у м. Києві ради від 31.03.2005р. №08, надано згоду на знесення непридатного для проживання житлового будинку №37 на вул. Червоноармійській, який становить безпосередню небезпеку для пішоходів, мешканців прилеглих будинків та руху автомобільного транспорту по вул. Червоноармійській на відрізку від вул. Саксаганського до площі Льва Толстого, за умови попереднього відшкодування власникам жилих і нежилих приміщень вартості втраченого нерухомого майна.

Не можна залишити поза увагою, що різними установами проводилися експертні висновки щодо причин руйнування будинку №37 на вул. Червоноармійській в 2003 році, та щодо можливості його відбудови. При цьому, при проведенні експертиз щодо технічного стану зазначеної будівлі одночасно визначався і критерій її автентичності..

Висновком ВАТ "Київпроект" та Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій від 15.09.2003р. "Про технічний стан та рекомендації щодо можливості відбудови житлового будинку по вул. Червоноармійській, №37" встановлено, що технічний стан будинку є аварійним. Комісія дійшла висновку, що зважаючи на досить великий термін експлуатації будинку, погіршення умов роботи несучих конструкцій в зв'язку з надбудовою будинку та заміною дерев'яних перекриттів на залізобетонні, що спричинило перевантаження несучих стін, переплануваннями, підрізанням і підрубуванням стін і простінків, враховуючи велику ймовірність крихкого руйнування будинку, забезпечити його надійну експлуатацію на тривалий період часу не уявляється можливим. Будинок рекомендовано в стислий термін розібрати повністю.

Висновком додаткової Судово-будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1500 від 22.04.2005 р. встановлено, що безпосередньою причиною руйнування 22.07.2003 р. будинку по вул. Червоноармійській, №37 є втрата несучої здатності простінками 2-го поверху зовнішньої стіни головного фасаду, викликана пробиванням в них борозен (штраб) для прокладання трубопроводів опалення та розширенням віконних прорізів при виконанні ремонтно-будівельних робіт на 2-му поверсі будинку. Будинок, як аварійний, рекомендовано розібрати повністю.

Висновком Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій від 07.04.2006 р. "Про технічний стан будинку №37 по вул.Червоноармійській у м. Києві після аварії, що сталася у 2003 р." встановлено, що будинок було збудовано на початку минулого століття 4-поверховим, за весь час існування будинку проводились численні ремонти і перепланування будинку, в 50-х роках було надбудовано ще два поверхи, що вплинуло на зміну напружно-деформаційного стану несучих елементів будинку та його основ. Технічний стан будинку в цілому оцінено як аварійний. Враховуючи вичерпання експлуатаційного ресурсу об'єкту і аварійний стан окремих його конструкцій, та неможливістю подальшої експлуатації житлового будинку, рекомендовано розібрати його повністю.

Пунктом 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1760 (1760-2001-п) , встановлено, що об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:

вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;

пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;

є творами відомих архітекторів або інших митців;

є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

Критерій автентичності означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі (п.10 Порядку).

Тобто, в розумінні зазначеного вище Порядку не можуть заноситися до Державного реєстру нерухомих пам'яток України зруйновані пам'ятки у зв'язку з тим, що такі пам'ятки не відповідають критерію автентичності.

Окрім того, приписами статті 15 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, зокрема, що у разі, якщо пам'ятку зруйновано, то здійснюється вилучення такої пам'ятки з Реєстру

Експертними висновками різних установ встановлено руйнування будинку №37 по вул. Червоноармійській в м. Києві, його аварійність та неможливість реконструювання, тобто втрата цією будівлею автентичності.

Натомість, оскаржуваним наказом Міністерства культури і туризму України від 24.01.2006р. №19 "Про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" занесено колишній прибутковий будинок на вул.. Червоноармійській, 37 у м. Києві до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією - пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення.

Отже, Міністерством культури України занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України зруйнований будинок №37 по вул. Червоноармійській в м. Києві, який не відповідає критерію автентичності.

Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначеним вимогам Закону оскаржуваний наказ Міністерства культури і туризму України не відповідає, а тому підставно задовольнив позов.

Разом з тим апеляційний суд помилково скасував правильну по суті постанову суду першої інстанції, яка відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та ухвалена з додержанням норм процесуального права.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому зазначена обставина відповідно до ч.1 ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі рішення суду першої інстанції