Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 19.05.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 та постанову господарського суду м. Києва від 13.11.2006

у справі № 46/395-А

за позовом ДПІ у Деснянському районі м. Києва

до 1.СПД-ФО ОСОБА_1

2.ТОВ "Екосейл"

про визнання угоди на суму 187 291,65 грн. недійсною

Постановою господарського суду м. Києва від 13.11.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 у справі №46/395-А, відмовлено Державній податковій інспекції у Деснянському районі м. Києва у задоволенні позову до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосейл" (далі - відповідач-2) про визнання угоди на суму 187 291,65 грн. недійсною.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СПД ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 28.02.2003 Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_1 СПД ОСОБА_1 отримав 31.03.2003.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосейл" зареєстровано як юридична особа 08.10.2003 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №39047141 Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосейл" отримало 27.10.2003.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва здійснено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, в ході якої встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосейл" (згідно податкових накладних від 08.11.2005 року № 74 на суму 70 000,-00 грн.; від 25.09.2005 року № 54 на суму 27 000,00 грн., від 08.06.2005 року № 37/Е на суму 20 932,80 грн.; від 16.05.2005 року № 39 на суму 15 000,18 грн.; від 25.04.2005 року № 34 на суму 5 000,00 грн.; від 24.03.2005 року № 56 на суму 5 499,78 грн.; від 02.03.2005 року № 47 на суму 15 858,72 грн.; від 25.02.2005 року № 34 на суму 28 000,17 грн.) реалізувало СПД ОСОБА_1 товар на загальну суму 187 291,65 грн., в тому числі податок на додану вартість 31 214,62 грн. Відповідно до вказаних податкових накладних, СПД ОСОБА_1 включив зазначену суму ПДВ до податкового кредиту в лютому, березні, травні, вересні, жовтні 2005 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва складено акт № 1461/17-05/2207403492 від 30.03.2006, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, яким відповідачу-1 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 500,00 грн. основного платежу та 2 750,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В своїй касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що угода, укладена між СПД ОСОБА_1 та ТОВ "Екоеейл", є такою, що укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності умислу у однієї із сторін, зокрема у відповідача-2, а тому підлягає визнанню недійсною на підставі ст.. 207 Господарського кодексу України (436-15) , оскільки постановою господарського суду м. Києва від 24.12.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосейл" визнано банкрутом, а ухвалою господарського суду м. Києва від 08.02.2005 по справі № 23/846-6 відповідача-2 ліквідовано як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, у зв'язку із чим Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва актом № 72/04 від 21.03.2005 анульовано свідоцтво № 39047141 про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосейл", видане 27.10.2003, відтак, на думку інспекції, податкові накладні, видані Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосейл", не надають права відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Проте, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що погодитись з такими висновками не можна, з огляду на таке.

Як встановлено судами, згідно довідки Головного управління статистики у м. Києві від 05.10.2006 року № 13-6051, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосейл" виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України на підставі судового рішення, номер запису 10741170002004977.

В силу ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як встановлено ч.ч. 3, 4 ст. 50 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом, Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної погоджується з висновком судів щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосейл".

Відносно позовних вимог до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, то слід зазначити таке.

Згідно п. 1 ст.. 207 Господарського кодексу України (436-15) , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу у однієї або у обох сторін та від виконання угоди однією чи обома сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, спірна угода, укладена відповідачами шляхом обміну документами, була укладена в межах їх господарської компетенції та виконана сторонами договору, що, як встановлено судами, не заперечується сторонами у справі.

Необхідно зазначити, що сама по собі спірна угода не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки товар, який був предметом спірної угоди, не вилучено законом з цивільного обігу, на його продаж не вимагалась ліцензія, не було й інших обмежень стосовно його відчуження.

Відповідно до пп. пп. 7.4.1 і 7.4.5 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктами 7.5.1 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1 та пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У бухгалтерському та податковому обліку обох підприємств податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у видаткових та податкових накладних.

До того ж, слід звернути увагу на те, що судами попередніх інстанцій встановлено передбачене Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову діяльність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 (996-14) , а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88, належне оформлення даних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, видані Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосейл" від 08.11.2005 року № 74 на суму 70 000,-00 грн.; від 25.09.2005 року № 54 на суму 27 000,00 грн., від 08.06.2005 року № 37/Е на суму 20 932,80 грн.; від 16.05.2005 року № 39 на суму 15 000,18 грн.; від 25.04.2005 року № 34 на суму 5 000,00 грн.; від 24.03.2005 року № 56 на суму 5 499,78 грн.; від 02.03.2005 року № 47 на суму 15 858,72 грн.; від 25.02.2005 року № 34 на суму 28 000,17 грн. складені та оформлені відповідно до норм діючого законодавства.

Судами вірно зазначено, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, в розумінні ст. 70 КАС України, наявності у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 або у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосейл" податкового зобов'язання або податкового боргу, які виникли внаслідок виконання спірного договору.

Акт перевірки № 1461/17-05/2207403492 від 30.03.2006, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 КАС України, оскільки сума ПДВ за спірною угодою сплачена відповідачем-1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосейл" в ціні товару, що в свою чергу підтверджує право суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на включення цієї суми до податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів звертає увагу нате, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, що у період, на який припадає укладення та виконання спірної угоди, відповідачами не подавалась звітність до податкових органів.

Проте, наявні копії податкових декларацій з податку на прибуток та з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстартеко" за 2004 рік, підтверджують надання відповідачем-1 до податкових органів податкової звітності.

Щодо посилань скаржника на те, що угода, укладена між СПД ОСОБА_1 та ТОВ "Екоеейл", є такою, що укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства при наявності умислу у однієї із сторін, зокрема у відповідача-2,томі підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок. А тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 228 ЦК України правочин є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише за наявності умислу і не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків однією зі сторін договору.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Деснянському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а ухвала Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 та постанова господарського суду м. Києва від 13.11.2006 у справі № 46/395-А 6 - залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 та постанову господарського суду м. Києва від 13.11.2006 у справі № 46/395-А 6 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.