Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 19.05.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 25.01.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2007

у справі № АС-27/842-06

за позовом ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

до ПФ "Апія"

про зобов’язання надати документи

ДПІ у Ленінську районі м. Харкова звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання ПФ "Апія" надати до податкової інспекції документи, які підтверджують факт надмірної сплати ПДВ по деклараціям за жовтень та грудень 2005 року ( а.с.4 - 6).

У ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем було заявлено клопотання про заміну його ( первісного позивача ) на СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові. В обґрунтування посилався на те, що з 01.01.2007р. відповідач перебуває на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ( а.с.43 - 44 ).

Постановою господарського суду Харківської області від 25.01.2007 по справі № АС-27/842-06, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2007, в задоволенні позовних вимог і клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.03.2006 працівниками позивача проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПФ "Апія" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за деклараціями з ПДВ за жовтень, грудень 2005 року.

За результатами перевірки позивачем складено акт № 66/23-503/4, в якому зазначено, що перевіркою відповідача встановлено, що причиною виникнення від’ємного значення по податку на додану вартість є перевищення сум витрат над обсягом реалізації. За результатами перевірки встановлено порушення відповідачем п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого за грудень 2005 року відповідачем безпідставно віднесено ПДВ по податковій накладній, що не має законодавчо встановлених реквізитів на суму 50000 грн. Також в акті перевірки зазначено, що остаточні висновки щодо правомірності відшкодування ПДВ з бюджету, буде здійснено згідно чинного законодавства, після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника ( а.с.7 - 17 ).

Судами також встановлено, що при проведенні перевірки позивачем були досліджені первинні документи бухгалтерського обліку, а також документи податкового обліку, які свідчать про правомірність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

В акті № 66/23-503/4 від 14.03.2006 зазначено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства керівником державного податкового органу будуть вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки на підставі п. 1 ч. 6 статті - 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Пункт 1 частини 6 статті - 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачає, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться на підставі того, що за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судами позивачем не було застосовано заходів передбачених п. 1 ч. 6 статті - 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно з п.п. 7.7.1. п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності з п.п. 7.7.2. п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як зазначено судами, згідно акту перевірки № 66/23-503/4 від 14.03.2006р., позивачем при перевірці відповідача не становлено порушення правил ведення податкового обліку, крім безпідставно віднесеного ПДВ по податковій накладній за грудень 2005 року, що не має законодавчо встановлених реквізитів на суму 50000 грн., відповідно і відсутність зауваження щодо повноти, достовірності інформації, яка відображена в даних бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що вказаним Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , а також Законами України про оподаткування не передбачено обов’язок платника податків щодо складання документів, які підтверджують факт надмірної сплати ПДВ контрагентами платника податків, так само, як на платника податків не може бути покладена і відповідальність за несплату його контрагентами ПДВ до бюджету.

Враховуючи викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів, що у органів державної податкової служби відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про зобов’язання суб’єкта господарювання надати документи, які підтверджують факт надмірної сплати ПДВ контрагентами платника податку в разі коли при проведені перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість платником податку надані всі необхідні для проведення перевірки документи, а прийняття рішення про проведення позапланової виїзної перевірки залежить від отримання відомостей, що не підтверджують дані обліку підприємства, від його контрагентів. У разі невиконання контрагентами платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього.

Щодо клопотання позивача про проведення заміни первинного позивача, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, на СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на підставі того, що відповідач з 01.01.2007р. перебуває на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, колегія суддів, вважає, що судом обґрунтовано відмовлено у його задоволенні, оскільки, як зазначено судами, свідоцтво №100015008 про реєстрацію платника податку на додану вартість свідчить про те, що відповідач його отримав від СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові лише 26.01.2007, а оскаржувану постанову суду першої інстанції у даній справі прийнято 25.01.2007, тобто на момент розгляду справи по суті відповідач ще не перебував на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Харкова задоволенню не підлягає, а Постанову господарського суду Харківської області від 25.01.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 у справі № АС-27/842-06 – залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 25.01.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 у справі № АС-27/842-06 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.