Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: ПасічникТ.В.

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії на рішення Господарського суду АРКрим від13.10.2006 та ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від12.12.2006 посправі№2-19/16370-2006

за позовом Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АРКрим

до Товариства з обмеженою відповідальністю"ІССО"

про застосування адміністративного арешту активів

Державна податкова інспекція в м.Євпаторії (далі–ДПІ) звернулася до суду із позовною заявою про застосування адміністративного арешту активів ТОВ"ІССО", яке відмовилося від проведення позапланової документальної перевірки у зв’язку зі службовим розслідуванням стосовно службовця ДПІ, на перевірку були видані наказ і посвідчення.

Рішенням Господарського суду АРКрим від13.10.2006 залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від12.12.2006 посправі№2-19/16370-2006, - у позові відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ДПІ не доказала, що планова перевірка службовцем ДПІ була здійснення з порушенням закону і у зв’язку з чим у ДПІ виникли законні права на здійснення позапланової перевірки. Крім того зазначено, що для проведення позапланової, документальної перевірки у ДПІ не було рішення суду.

Свою позицію суд обґрунтував пп."г" пп.9.1.2 ст.9 Закону України від21.12.2000№2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.8 ч.6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". При цьому зазначивши, що службове розслідування стосовно головного державного податкового ревізора закінчено, порушень у діях цього службовця не встановлено, до дисциплінарної відповідальності не залучалася, суд дійшов висновку про те, що ДПІ помилково посилається на достатність наказу керівника податкового органу для проведення позапланової виїзної перевірки, про що вказано у частині восьмої названого Закону.

Суд апеляційної інстанції повністю погодився із зазначеним висновком.

Не погодившись із рішенням Господарського суду АРКрим від13.10.2006 та ухвалоюСевастопольського апеляційного господарського суду від12.12.2006 посправі№2-19/16370-2006, позивач (ДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права, а саме ст. 11 та ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Таким чином скаржник вважає, що у ДПІ наявні підстави для проведення перевірки та дотримані вимоги Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) .

Позивач надав в судове засідання заперечення на касаційну скаргу, в якому повністю підтримав судові рішення та промив скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп."г" пп.9.1.2 ст.9 Закону України від21.12.2000№2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями на час прийняття рішення про позапланову перевірку) (далі Закон України №2181) арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

А згідно до п.8 ч.6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції Закону України №3813-ХІІ (3813-12) від24.12.1994, зі змінами на час вирішення питання про проведення позапланової перевірки, далі Закон України №3813-ХП (3813-12) ) - у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

При цьому ч.8 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, показав, що службове розслідування стосовно головного державного податкового ревізора закінчено, порушень у діях цього службовця не встановлено, до дисциплінарної відповідальності не залучався. Відповідно висновки судів про те, що ДПІ помилково посилається на достатність наказу керівника податкового органу для проведення позапланової виїзної перевірки, про що вказано у ч.8 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", - є законним і обґрунтованим. Крім того цей Закон позапланові, виїзні, документальні перевірки дозволяє здійснювати лише на підставі рішення суду, про що свідчать вимоги закону щодо подання документів до звернення про надання дозволу на проведення позапланової перевірки, а за наказом керівника податкового органу закон дозволяє здійснювати інші види позапланових перевірок - стосовно дотримання вимог законів у сфері неподаткового законодавства. Таким чином, оскільки ДПІ планувала здійснити перевірку дотримання податкового законодавства у зв’язку зі службовим розслідуванням, тому висновок судів про те, що проведення позапланової виїзної перевірки за таких обставин є незаконним, - суд касаційної інстанції визнає правомірним, так як ДПІ могла здійснити таку перевірку лише за рішенням суду, якого не було.

Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що вищестоящим органом державної податкової службі - Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим, були здійснена перевірка висновків Акту перевірки, складеного службовцем нижче стоячого контролюючого органу - Державної податкової інспекції в м.Євпаторії, однак доказів того, що у результаті такої перевірки податковою адміністрацією виявлено невідповідність висновків Акту планової перевірки вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків, суду не надано. А тому не було сукупності обставин, при наявності яких закон надає право податковому органу здійснювати позапланову перевірку.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А рішення Господарського суду АРКрим від13.10.2006 та ухвалаСевастопольського апеляційного господарського суду від12.12.2006 посправі№2-19/16370-2006 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду АРКрим від13.10.2006 та ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від12.12.2006 посправі№2-19/16370-2006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237- 239 КАС України.