Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Луганського обласного військового комісаріату про зобов'язання надати статус учасника бойових дій,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 27 листопада 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2007 року, -

У липні 2006 року ОСОБА_1. пред'явив в суді позов до Лисичанського міського військового комісаріату про зобов'язання надати статус учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.

Зазначав, що в квітні 1969 року у складі військової частини 68428 перебував на військових зборах та особисто виконував завдання по розмінуванню полів і об'єктів народного господарства в Харківській області, оскільки перевозив боєприпаси та вибухові речовини до місця їх знищення, а тому відповідно до пункту 6 статті 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є учасником бойових дій.

Посилаючись на те, що Лисичанський міський військовий комісар порушив його права, необґрунтовано відмовивши в надані такого статусу, звернувся до суду за їх захистом.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність документів, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1. в розмінуванні.

Під час розгляду справи суд замінив відповідача Лисичанський міський військовий комісаріат на належного - Луганський обласний військовий комісаріат, оскільки саме до його компетенції належить вирішення питання надання статусу учасника бойових дій.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 27 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2007 року, ОСОБА_1. відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Учасниками бойових дій визнаються, зокрема, відповідно до пункту 11 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних та нейтральних водах у воєнний та повоєнний час.

Положенням про Комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , що затверджений наказом Міністерства оборони України № 208 від 26 липня 1996 року (z0484-96) , передбачена можливість, у разі відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, що підтверджують право громадянина на отримання ним статусу ветерана війни, брати до уваги показання свідків (не менше двох, нотаріально завірених), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником; довідки відповідного періоду, підписані і завірені печаткою, грамоти, фотографії (оригінали); газетні матеріали того часу, який потребує підтвердження; історичні довідки, документи та інші архівні матеріали; документи потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника; партійні документи, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інші документи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок по заяві.

Оскільки будь-які докази на підтвердження доводів позивача про особисту участь в розмінуванні та знищенні боєприпасів відсутні, не надані вони й позивачем під час розгляду справи, висновок судів про необґрунтованість його вимог та правомірність відмови відповідача в наданні йому статусу учасника бойових дій є правильним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та на підставі закону, що регулює спірні відносини; в судових рішеннях повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 27 листопада 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.