К-37421/06 Про скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов’язань з податку на прибуток - 14.05.2009 Прийняття

Постановою господарського суду Львівської області від 05.07.2006 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 10.01.2003 № 453/26-22 в частині визначення ВАТ "Львівенергоремонт" податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 209978,39 грн. (основний платіж) та накладених штрафних (фінансових) санкцій у сумі 52319,56 грн.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що позивач правомірно відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 ст. 12, підпункту 5.2.4 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відніс до валових витрат в податковому обліку за І півріччя 2001 року. І півріччя 2002 року безнадійну заборгованість в загальній сумі 1105300,00 грн., яка виникла у зв’язку з невиконанням ПП "Сенат" та ВАТ "Промислова група "Корал"" зобов’язань по сплаті грошових коштів за векселі НДЦ, передані для реалізації згідно договору-доручення № 5035/1348 від 17.03.1997, укладеного з ПП "Сенат", та договору № 126 від 06.06.1997, укладеного з ВАТ "Промислова група "Корал"", а також витрати по оплаті авансових звітів працівників, направлених у відрядження, в загальній сумі 29056,88 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено з тих підстав, що позивач неправомірно відніс до валових витрат 1105300,00 грн. через відсутність безнадійної заборгованості в такій сумі, оскільки з передачею векселів за договором доручення ПП "Сенат" векселі не вибули з власності позивача, не були пред’явлені ним до оплати векселедавцю; договір № 126 від 06.06.1997 визнаний недійсним рішенням суду на підставі ст. 48 ЦК УРСР, однак позовні вимоги про зобов’язання ВАТ "Промислова група "Корал"" повернути передані векселі позивачем не пред’являлися. При вирішенні спору суд апеляційної інстанції застосував норму підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та дійшов висновку, що в податковому обліку операції з векселями позивач повинен був відтворити з врахуванням вимог цієї норми щодо ведення окремого обліку фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

В касаційній скарзі ВАТ ""Львівенергоремонт" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом підпункту 5.2.8 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", частини 5 ст. 82, ст. 207 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою ( частина 1 ст. 196 цього Кодексу ).

За змістом наведених норм процесуального права апеляційних перегляд справи здійснюється в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, з обов’язковим висновком суду апеляційної інстанції щодо правильності оспорюваного в апеляційній скарзі висновку суду першої інстанції стосовно цих позовних вимог, встановлених у справі обставин та їх юридичної оцінки.

Згідно з пунктом 3 ст. 207 КАС України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції повинно бути зазначено, зокрема встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Вимоги зазначених норм процесуального права не були дотримані судом апеляційної інстанції в повній мірі.

Так, здійснюючи перегляд справи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 10.01.2003 № 453/26-22 оспорюється позивачем в частині визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі основного боргу 218728,39 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 54507,06 грн., тоді як згідно із заявою від 05.07.2006 про зміну позовних вимог, прийнятою до розгляду судом першої інстанції, позивач оспорював донарахування йому податкових зобов’язань на суму 209978,39 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 52319,56 грн. ( т. 2, а.с.89 ). При цьому суд першої інстанції вирішував спір з врахуванням того, що зменшення позивачем позовних вимог обумовлено його згодою з висновками контролюючого органу про неправомірне заниження ним в податковому обліку за 3, 4 –й квартали 2000 року валових доходів на загальну суму 29166,67 грн. та про завищення валових витрат на 13238,72 грн. в наслідок включення витрат по оплаті авансових звітів працівників, які перебували у відрядженні, при відсутності в посвідченнях на відрядження відміток про дати прибуття до місця відрядження та вибуття з відрядження, скріплених печатками підприємств, організацій, до яких були відрядженні працівники.

Не дивлячись на те, що податкові зобов’язання з податку на прибуток в оспорюваній позивачем сумі визначені контролюючим органом з підстав порушення позивачем вимог підпункту 5.4.8 пункту 5.4 ст. 5, підпункту 7.6.1 пункту 7.6.1 ст.7, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд апеляційної інстанції встановив обставини та дав їм юридичну оцінку лише щодо відтворення в податковому обліку безнадійної заборгованості в сумі 1105300,00 грн., не встановивши обставин стосовно правильності віднесення позивачем в податковому обліку до валових витрат 29056,88 грн. витрат по оплаті авансових звітів працівників, направлених у відрядження. У зв’язку з цим висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову не може вважатися таким, що відповідає правильно встановленим обставинам у справі, а ухвалена постанова за результатами апеляційного перегляду справи законною та обґрунтованою.

З огляду на те, що наведені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвели до ухвалення незаконного судового рішення та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з врахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до частин 2, 4 ст. 227 цього Кодексу підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним процесуальним законодавством засоби для забезпечення правильного встановлення обставин справи та дати їх правильну юридичну оцінку відповідно до норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Львівенергоремонт" задовольнити частково, скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2006, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.