Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

секретар судового засідання Великохацька В.В.

за участю представника Міністерства фінансів України Боднара О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України (далі – УПФУ) в м. Армянськ Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, Головного управління праці та соціального захисту населення Автономної Республіки Крим, Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати недоплачену соціальну допомогу,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання перерахувати доплату до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, просив зобов’язати останнього нараховувати і виплачувати вказану доплату до пенсії за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року, позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня по 31 грудня 2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФУ м. Армянськ Автономної Республіки Крим порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Посилається на те, що чинним законодавством не визначено які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, за рахунок яких коштів і джерел.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1936 року народження, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визнали право позивача на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що таке право виникло у позивача, починаючи з 01.01.2007 року. Перевіряючи законність постанови суду першої інстанції, з таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Проте такий висновок не відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) від 19 січня 2006 року вказаний пункт статті 77 виключено та статтю 110 викладено в такій редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймав.

Таким чином, у 2006 році пільги дітям війни, що передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджено не було. Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року (3235-15) та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Крім того, пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" також було зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-р/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував положень частини 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на викладене, право позивача на отримання підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суб’єкт владних повноважень порушив лише з 09 липня 2007 року.

Відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у період з 01.01.2007 року. Тому в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягали.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній частині не відповідають нормам матеріального права.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно вважав, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Тому, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є підставою для скасування цього рішення. постанова суду першої інстанції також підлягає зміні, оскільки цим судом не правильно визначено період, з якого у позивача виникло право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та в порушення вимог пункту 3 частини 1 ст. 161 КАС України в резолютивній частині рішення не зазначено яку правову норму належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосується розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2008 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим щодо не нарахування та не проведення виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, визначеного ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 – 239 КАС України (2747-15) .