Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є.(доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року у справі №2а-8948/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про визнання дій посадових осіб незаконними, зобов'язання виконати перерахунок розміру пенсії як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, -

12 травня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області, в якому послався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 1 групи по захворюванню, пов'язаному з роботами по ліквідації аварії. Позивачу була призначена пенсія у зв'язку із встановленням інвалідності. Згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначений розмір пенсії для інвалідів 1 групи по захворюванню, причинний зв'язок якого із Чорнобильською аварією встановлено експертною комісією, повинен бути не нижчим 10 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.50 вказаного Закону інвалідам 1 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком. На своє звернення до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області з проханням перерахувати пенсію по інвалідності, виходячи з 10 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії виходячи із 100% мінімальної пенсії за віком позивач отримав рішення від 15.04.2008 р. про відмову у задоволенні вимог. У зв'язку із зазначеним позивач просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області незаконними, зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплату йому пенсію в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 100% мінімальної пенсії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі УПФУ в м. Антрацит Луганської області просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Аналізуючи норми права відносно пенсійного забезпечення громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, судова колегія вважає, що при вирішенні даного спору треба керуватися ст.. 50,ст. 54 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з яким розмір пенсій для інвалідів 1 групи від Чорнобильської катастрофи не можуть бути нижчими 10 мінімальних пенсій за віком. А згідно ч.1 ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком з 1.01.2008року встановлений у розмірі -481 гр.

Твердження відповідача про те, що ст.. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) про розміри пенсій стосується лише пенсіонерів, яким пенсія призначена за цим Законом, не відповідає дійсності.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами України з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 (v008p710-05) від 11 жовтня по справі № 1-21/2005) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.