Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді: Костенка М.І.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

за участю представників

позивача: Савченка О.О.,

відповідача: Комлика О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – ДПІ)

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2006

у справі № А27/197

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" (далі – ТОВ "Нікопольська зернова компанія")

до ДПІ

про зобов’язання вчинити певні дії,

Позов з урахуванням уточнення до нього подано про зобов’язання ДПІ провести коригування даних в картках особових рахунків ТОВ "Нікопольська зернова компанія" шляхом зменшення нарахування податкового зобов’язання з ПДВ на суму 509496грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.01.2005 №0000042640/0.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2006 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що під час вирішення спору у справі № 23/201 позивач дізнався про існування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2005 №0000042640/0, однак не оскаржив його. Наведене, на думку суду першої інстанції, свідчить про узгодженість відповідного податкового зобов’язання та правомірність обліку податкового боргу з ПДВ у сумі 509496 грн. у картці особового рахунку ТОВ "Нікопольська зернова компанія".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 ухвалений у справі судовий акт суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; ДПІ зобов’язано провести коригування даних в картках особових рахунків ТОВ "Нікопольська зернова компанія" шляхом зменшення нарахування податкового зобов’язання з ПДВ на суму 509496грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.01.2005 №0000042640/0. Постанову з посиланням на приписи пунктів 4.2, 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання (вручення) позивачеві названого податкового повідомлення-рішення, в зв’язку з чим спірне податкове зобов’язання з ПДВ не можна вважати узгодженим.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Дніпропетровської області з даного спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на фактичне вручення позивачеві зазначеного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується копією поштового чека від 27.01.2005 № 3625 та повідомленням про вручення поштового відправлення № 5321000192642 з відміткою про вручення юристу 02.02.2005.

Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- на підставі акта перевірки від 21.01.2005 №3/260.31337984 ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2005 №0000042640/0 про визначення позивачеві суми завищеного бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 509469 грн.;

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2005, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2006, у справі № 23/201 за позовом ТОВ "Нікопольська зернова компанія" до ДПІ було визнано недійсними першу податкову вимогу від 11.03.2005 № 1/137 та другу податкову вимогу від 20.04.2005 № 2/196 та встановлено факт відсутності належних доказів вручення позивачеві податкового повідомлення-рішення від 27.01.2005 №0000042640/0.

Причиною виникнення спору у справі стало питання правомірності обліку у картці особового рахунку позивача податкового боргу з ПДВ у сумі 509469 грн.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994 №37 (z0114-94) (що діяла на момент внесення ДПІ оспорюваних даних до картки особового рахунку позивача), передбачено, що:

рознесення даних з первинних документів про нарахування, зменшення, списання, відстрочення або розстрочення сплати сум податкових зобов'язань здійснюється структурними підрозділами органу державної податкової служби у такому порядку: за документами, що підтверджують податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби, структурні підрозділи, які здійснюють розрахунок сум (донараховують суму) податкового зобов'язання, складають та направляють платнику податку в порядку, затвердженому наказом ДПА України, податкове повідомлення та реєструють його в електронному реєстрі податкових повідомлень. Після закінчення процедури адміністративного оскарження узгоджені податкові зобов'язання із зазначенням терміну сплати вносяться до карток особових рахунків платників податків. Одночасно до підрозділів обліку і звітності передається 2 примірники паперової копії витягу з реєстру. Після рознесення даних один екземпляр витягу з реєстру повертається підрозділу, що його склав, з відміткою про повноту обліку сум у картках особових рахунків (підпункт 2.3.2 пункту 2.3);

податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби, проводяться у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень в частині сум, узгоджених податкових зобов'язань згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби повідомлень платникам податків. Звірка достовірності даних, що підлягають нарахуванню в особових рахунках платників, здійснюється в порядку, зазначеному в пункті 4.4 цієї Інструкції (підпункт 4.2.2 пункту 4.2).

Відповідно до пункту 2.8 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253 (z0567-01) , податкове зобов'язання платника податків, нараховане податковим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення (за винятком випадків, коли платник податків звертається до податкового органу зі скаргою про перегляд рішення, якщо вважає, що податковий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, установленої законом).

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак з огляду на установлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 23/201 преюдиціальний факт відсутності належних доказів вручення позивачеві зазначеного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про неузгодженість податкового зобов’язання позивача з ПДВ на суму 509496грн. та неправомірність внесення ДПІ цього податкового боргу до картки особового рахунку ТОВ "Нікопольська зернова компанія".

Таким чином, правові підстави для скасування правильного та обґрунтованого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 у справі №А27/197 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.