Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Головчук С.В.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Розваляєвої Т.С.

при секретарі судового засідання Міненку І.М.,

за участю позивача, представника позивача Протасової Л.І.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Херсонській області про захист права на призначення пенсії за вислугу років, -

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Служби безпеки України в Херсонській області про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року.

Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 08 квітня 2004 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2004 року скасовано рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 08 квітня 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2004 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 08 квітня 2004 року залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач звільнений зі служби органів безпеки в запас 15 вересня 1994 року у віці 39 років. На час звернення до відповідача (19 лютого 2004 року) позивачу виповнилося 48 років, його загальний трудовий стаж складав 28 років 04 місяці 18 днів, з яких 14 років 08 місяців 25 днів - військова служба.

Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в редакції на час звернення позивача за призначенням пенсії) право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Згідно пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (у редакції від 04 квітня 2006 року), на яку посилається відповідач, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що в період з 01 серпня 2002 року по 29 квітня 2006 року, коли набрав чинність Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04 квітня 2006 року (3591-15) , незалежно від підстав та часу звільнення правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в цій статті особи, які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку, мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння).

Таким чином, колишні військовослужбовці мають право на призначення пенсії за вислугу років, якщо їх вік та трудовий стаж відповідає, зазначеним у пункті "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" умовам.

Позивач звернувся з заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у лютому 2004 року, а до суду першої інстанції з даним позовом у березні 2004 року, то при вирішенні даного спору судом першої інстанції правильно та обґрунтовано застосовано зазначену норму Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) в редакції на час звернення позивача за призначенням пенсії.

Таким чином, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2004 року скасувати, а рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 08 квітня 2004 року залишити в силі.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.