Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ленінської МДПІ у м. Луганську на постанову Господарського суду Луганської області від 10.07.2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 року по справі № 8/449н-ад за позовом Малого приватного підприємства "Сплав-плюс" до Ленінської МДПІ у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Луганської області від 10.07.2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 року (повний текст виготовлено 09.10.2006 року), позовні вимоги Малого приватного підприємства "Сплав-плюс" до Ленінської МДПІ у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 09.11.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2008 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Луганську просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права. Зокрема, податковий орган зазначає про порушення судами п.п.7.3.6 п.7.3 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11-5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4, абзац 5 пункту 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ч.4 п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкції органами державної і податкової служби, Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів, а також висновки суду не відповідають обставинам справи.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001372310/0 від 11.05.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 114035,00 грн. (з них: основний платіж – 76023,00 грн., штрафні санкції – 38012,00 грн.) стали результати планової документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства МПП "Сплав-плюс" за період з 01.04.2004 року по 31.12.2005 року, які були закріплені в акті № 187/23/32/39051 від 10.05.2006 року.

В зазначеному акті перевірки податковий орган обґрунтовуючи свій висновок про порушення позивачем вимог п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" вказував на те, що позивач здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність протягом вересня – грудня 2005 року ввозив товар на митну територію України, при цьому митному органу видавались податкові векселя на суму податку на додану вартість.

При цьому судами попередніх інстанцій було встановлено, що МПП "Сплав-плюс" станом 01.09.2005 року мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування у розмірі 1506200,00 грн. з чим погодився відповідач в акті перевірки та ДПА у Луганській області в своєму рішенні, винесеним за результатами розгляду звернення Ленінської МДПІ.

Листом від 06.10.2005 року за №445 МПП "Сплав-плюс" повідомило податковий орган про власне рішення щодо включення зобов’язань по податкових векселях до складу податкових зобов’язань звітного періоду, в якому надано податкові векселі митному органу.

Згідно п.5-7 п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов’язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку;

- якщо термін сплати зобов’язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов’язань по векселю до складу податкових зобов’язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов’язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата;

- якщо термін сплати зобов’язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов’язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов’язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов’язань шляхом перерахування коштів до бюджету;

якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов’язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Зазначені положення містяться також в Методичних рекомендаціях Державної податкової адміністрації України щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів від 22.12.2005 року та в Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104 (1104-97-п) .

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, правильно визнав відсутність порушень позивачем при складенні та поданні до МДПІ податкових декларацій з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2005 року п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

В акті перевірки податковий орган також зазначав про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, платником податку до складу документів, які надають право на нарахування податкового кредиту, двічі включено суму ПДВ у розмірі 27349,00 грн. – згідно податкової накладної ВАТ "ДПМЗ" № 6042 ви 28.12.05 року, – у зв’язку з чим за результатами перевірки МДПІ було донараховано платнику податку податкове зобов’язання з ПДВ на суму 27349,00 грн.

Разом з тим, як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач, на підставі п.17.2 ст. 12 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", самостійно виправив помилку, то відповідно до абзацу 5 якого, при самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань адміністративні штрафи не накладаються.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання неправомірним визначення відповідачем податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 76023,00 грн. та застосування штрафних санкцій 38012,00 грн.

Такі висновки судів відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Ленінської МДПІ у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 10.07.2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.