Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 07.02.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року по справі № А5/2430-2/373 за позовом ПП "Будінвест – центр" до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Львівської області від 07.02.2006 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року, позовні вимоги ПП "Будінвест – центр" до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 31.07.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.08.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, податковий орган зазначає про те, що судами не було враховано, що зменшення раніше задекларованого платником податків податкового зобов’язання в особовому рахунку платника проводиться за датою подання нової (уточненої) декларації, як встановлено вимогами Інструкції "Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів", затвердженої наказом ГДПІ від 12.05.1994 р. №37 (зі змінами та доповненнями) та Наказу ДПА України від 22.10.2002 р. №503 "Щодо граничних строків сплати податкового зобов’язання, визначеного платником у новій (уточненій) податковій декларації, що містить виправлені показники".

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" були прийняті податкові повідомлення-рішення за № 24008/0001771900 від 22.10.2004 року, яким за затримку на 99 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1881,38 грн. позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 50% – 940 грн. 69 коп.; за №24008/0001781900 від 22.10.2004 року, яким за затримку на 71 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 860,00 грн. позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 20% – 172 грн. 00 коп.; за №24008/0001761900 від 22.10.2004 року, яким за затримку на 7 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 6800,00 грн. позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 680 грн. 00 коп.

Як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18.10.2001 року підприємством було подано податкову декларацію з податку на прибуток за дев’ять місяців 2001 року, в якій самостійно визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 5811 грн. 50 коп.

Згідно облікової картки по податку на прибуток за позивачем рахувалась переплата в сумі 3120 грн. 37 коп., а тому сума податкового зобов’язання, яка повинна була бути сплачена у термін, встановлений п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", склала 2691 грн. 13 коп.

Згідно ч.1 п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Податкові декларації відповідно до п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 зазначеного закону подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), – протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, – протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), – до 1 квітня року, наступного за звітним.

Отже, граничний строк сплати узгоджених зобов’язань слід обраховувати відповідно до ч.1 п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" протягом десяти календарних днів та відповідно до п."б" п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону протягом 40 календарних днів, таким чином граничний строк сплати узгодженого податкового зобов’язання настає на 50-тий календарний день, наступний за останнім календарним днем звітного періоду.

Як вбачається з податкових декларацій з податку на прибуток, копії яких містяться в матеріалах справи, податкове зобов’язання з податку на прибуток, задеклароване позивачем в деклараціях за І квартал 2001 року складає 0,06, за II квартал 2001 року – 3,3, за III квартал 2001 року – 2,6, за IV квартал 2001 року – 0,8.

Судами встановлено та підтверджується копіями платіжних доручень, що за І квартал 2001 року позивачем було сплачено податок на прибуток в сумі 68 грн. 58 коп. платіжним дорученням № 92 від 13.04.2001 року; за II квартал 2001 року – в сумі 3255 грн. 42 коп. платіжним дорученням №129 від 18.07.2001 року; за III квартал 2001 року – в сумі 2512 грн. 21 коп. платіжним дорученням № 164 від 19.10.2001 року; за IV квартал 2001 року – в сумі 860 грн. 00 коп. платіжним дорученням №193 від 29.01.2002 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується висновок судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на прибуток з урахуванням даних уточненої податкової декларації за 2001 рік.

Крім того, слід зазначити, що уточнена податкова декларація за 2001 рік була подана позивачем 17.01.2002 року, тобто у межах строку, передбаченого п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тому не можна вважати правомірним нарахування відповідачем штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону.

Такі висновки судів відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 07.02.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.